СІБРУК Анастасія Володимирівна,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української мови та культури
Гуманітарний інститут
Національного авіаційного університету
(м. Київ, Україна)
ДОБРОВОЛЬСЬКА Людмила Анатоліївна,
доцент кафедри української мови та культури
Гуманітарний інститут
Національного авіаційного університету
(м. Київ, Україна)
У статті розглянуто основні дериваційні процеси, походження, стилістична диференціація та структурно-семантичні зв’язки лексеми гривьна.
Ключові слова: семантична реконструкція, найменування гривьна, лексичне значення.
Research of semantic structureof the word grivna in the historical aspect
In the article we examine main processes of the forming, semantics, origin, stylistic differentiation and structural connections of the lexeme гривьна.
Key words: semantic reconstruction, the title grivna, lexical value.
Питання лексичного складу мови тісно пов’язане із вивченням семантичної структури лексем. У процесі історичного розвитку слова лексичне значення зазнає певних змін. М. Мерфі зазначає, що семантика слова та зміна його значення пов’язані з менталітетом суспільства, в якому воно функціонує [7, с.6–8]. З’ясування цих змін дослідники справедливо вважають найскладнішим питанням історичної лексикології. Оскільки пояснення зміни значення рівносильно встановленню етимології нового слова, формально ідентичного старому, тобто ми маємо відстежити весь процес, у результаті якого нове слово було первісно створене. Ф. П. Філін наголошує, що „нам мають бути відомі шляхи формування кожного слова, час його виникнення (хоча б приблизно), зміни його значень та відтінків значень, їхній зв’язок зі значеннями інших слів” [6, с.15–16]. За одним і тим самим словом може бути закріплене не одне, а декілька взаємопов’язаних та певним чином відмежованих одне від одного значень. І для розв’язання цього надскладного завдання варто опиратися на пораду М. М. Покровського: „Історія значень слова буде для нас тільки тоді зрозумілою, коли ми будемо вивчати це слово у зв’язку з іншими словами” [3, с.75].
З метою розкриття семантичної структури слова в історичному аспекті ми обрали слово гривьна, які збереглося в сучасній українській мові та виокремлюється своєю багатогранністю, великою кількістю вживань у різноманітних текстах різних періодів української літератури.
Гривьна. Стсл. гривьна „намисто, браслет” зводиться до *grivьna/ *grivьnь(jь), яке є похідним суфіксальним утворенням (із суфіксом -ьп-) від іменника *griva „довге волосся на шиї і хребті тварин”, а також „частина шиї, потилиця”. Слово грива сягає іє. *gueraхi-, спорідненего з лтс. grĩva „гирло річки”, лтс. grĩvіs „висока трава”, дінд. grīvā „шия, потилиця”, ав. grīvā- „потилиця”, перс. girē „тс.”, гр. δέρη „тс.”, сскр. grīvā- „шия” [ЭССЯ, VII: 130–132; Преобр., I: 158; Ф., І: 458; ЕСУМ, I: 593; ЭСБМ, ІІІ: 109]. Внутрішню форму іменника гривьна визначає назва частини тіла – шиї.
Г. А. Уфімцева акцентує, що „багатозначність слів ширше проявляється при історичному розгляді окремих значень лексеми”, для чого дослідниця радить неодмінно залучати контекст [5, с.25, с.14]. Потрібно враховувати співвіднесеність контексту та значення лексеми. Слово закріплене за контекстом в одному зі своїх значень; у той же час ситуативний контекст існував як готове кліше – своїм змістом, своєю цільовою спрямованістю він уже визначав семантику тієї або іншої лексеми. Тому для давньоруського періоду проблема співвідношення семантики слова вирішується на користь провідної ролі контексту. Таким чином, причини семантичної стабільності лексики полягають у традиційному використанні контексту.
М. С. Кисельова відзначає, що „природний контекст” давньоруської книжності – просторово-часовий континуум – доповнений безліччю соціальних і соціокультурних контекстів, необхідних для представлення тексту в культурі, його трансляції, осмислення, сакралізації або, навпаки, секуляризації й т. ін. Завданням дослідника, на її думку, є інтерпретація певного тексту, вичитування тієї або іншої соціальної проблеми із загального контексту, що породжує цей текст [1, с.15].
Найменування гривьна багаторазово зафіксоване пам’ятками ХІ–ХІV ст. У матеріалах СДРЯ ХІ–ХІV ст. зафіксовані 593 уживання лексеми з такими значеннями, як „шийний обруч, що слугує прикрасою або відзнакою”, „шийна колодка”, „вагова або грошова одиниця” [CДРЯ, ІІ: 387].
Вихідна семантика лексеми гривьна представлена в досліджуваний період насамперед значенням „шийний обруч, що слугує прикрасою або відзнакою”. Текстовий та словниковий матеріал вказують, що з ХІ до ХІV ст. досліджуване слово з цією ядерною семантикою знайдене в таких різножанрових пам’ятках, як літописи, Ізборник 1076 року, „Історія іудейської війни” Флавія Полонського, „Слово про закон та благодать” митрополита Іларіона, „Шестиднів” Іоана екзарха болгарського, „Грамота духовна в. кн. Івана Калити”, „Сказання про Бориса та Гліба” та ін.: „ бо възложилъ на него гривну злату велику. въ неи же предъ нимъ стояше” [*1015, ЛНик, 71]; „и възложи на нь гривну злату” [*1000, ЛНик, 68]. У текстах іменник гривьна вживається в поєднанні з прикметником золотыи, оскільки ця шийна прикраса виготовлялася з дорогоцінного металу, переважно із золота, а тому становила цінність не тільки символічну, а й матеріальну [2, с.25]. Н. Л. Пушкарьова зауважує, що багато шийних гривень зберегли сліди ремонту, а це є ознакою того, що вони представляли для своїх власників неабияку цінність. Найкоштовнішими гривнами були білонові (мідь і срібло); до найпоширеніших знахідок дослідники відносять мідні або бронзові, іноді з рештками срібного покриття” [4, с.167]. Зафіксоване в пам’ятках XI–XIV ст. значення досліджуваного іменника підтверджують описи археологічних знахідок: „Серед скарбів ІХ–ХІV ст. знайдені гривни, які за формою та способом виробництва можна поділити на чотири типи: сплетені з тонкого дроту, пластинчасті, виті суцільні, виті з кількох пар дротів” [2, с.25].
Контекст засвідчує, що в Київській Русі побутували також золоті гривни, оздоблені перлами: „и гривноу зл(т)аую възложи на (н) съ же(н)чюгw(м)” [*1289, ЛГВ-1, cт. 927]. Пам’ятки містять відомості про те, що під час страти було прийнято знімати гривну із шиї засудженого: „ възложи на нь гривьну злату […] не могуще сняти вборзе гривны сь шеи, и усhкънуша главу его и тако сняша гривну ту” [*1015, ПВЛ, 178]. Уживання досліджуваного іменника на позначення оздоби ікони ревербероване в Галицько-Волинському літописі: „иконоу(ж) списа на золоте наместноую с(ъва)т(о)го Георгїа, и гривноу зл(т)аую възложи на(н) съ же(н)чюгw(м)” [*1289, ЛГВ-1, ст.927]. Єдине вживання іменника гривьна з периферійним значенням „шийна колодка” містить слов’яноруський переклад з грецької мови „Хроніки Георгія Амартола”: „и тако непослоушливымъ приносити п(р)рчьствие, иногда гривны древаны и железны по техъ възложи на выю” [ХІ, ГА, арк.259 г].
У результаті переосмислення значення досліджуваний іменник починає уживатися на позначення грошової одиниці, що засвідчують пам’ятки ХІ–ХІV ст. Дослідники дійшли висновку, що етимологія лексеми гривьна безпосередньо пов’язана зі словом грива „шия”, а це дає підстави стверджувати, що саме „шийний обруч” є первинним значенням цієї лексеми, і лише згодом виникає похідне значення – „грошова одиниця”. В „Етимологічному словнику української мови” цей процес передано так: „первісне значення „намисто” доповнилося в окремих мовах значенням „грошова одиниця” внаслідок звичаю робити намисто з монет” [ЕСУМ, І: 593]. За свідченням археолога Г. Ф. Корзухіної, „гривна мала форму шийної прикраси з великими медальйонами” [2, с.56].
Серед скарбів часів Київської Русі археологи часто знаходять і монетні гривні, і шийні гривни. Зі значеннями „грошова одиниця” та „міра ваги” найменування гривьна зафіксоване в таких різножанрових текстах ХІ–ХІV ст., як Никонівський літопис, „Житіє Феодосія Печерського”, „Києво-Печерський патерик”, „Руська правда”, грамоти: „И начаша збирати дань отъ мужа по 4 куны, а съ старостъ по 10 гривенъ, а отъ бояръ по 18 гривенъ” [*1018, ЛНик, 76.
Іменник гривьна є полісемічним. У писемних пам’ятках ХІ–ХІV ст. найменування гривьна вжите з такими ядерними значеннями, як „шийна прикраса” та „грошова одиниця”. У „Словнику староукраїнської мови ХІV–ХV ст.” зафіксоване єдине значення досліджуваного іменника – „грошова одиниця” [ССуМ, І: 262]. Упродовж ХV–XVII ст. слово гривьна знайдене в російській мові з такими значеннями: „металева прикраса (або відзнака), яку носили на шиї”, „вагова або грошова одиниця”, „прикраса до ікони” [СлРЯ, ІV: 135–136]. В українській мові ХVI–XVII ст. лексема гривна вжита зі значеннями „грошова одиниця”, „одиниця ваги”, „прикраса” [СУМ ХVI–XVII, VІІ: 85]. Російська мова ХVІІІ ст. успадкувала іменник гривна з такими значеннями: „міра ваги”, „срібна монета”, „старовинна печатка” [СРЯ ХVІІІ, V: 235]. У другій половині ХІХ ст. лексема гривна позначала багато речей, серед яких варто виділити такі: „стар. різновид медальйона, ладанки, образка, мідного, срібного, золотого, зазвичай стулкового, який носили на ланцюжку, на шиї”, „орден” („жалувані гривни”), „велика срібна монета, ймовірно, що її також носили на шиї”, „підвіска до образів, приклáд” [Даль, І: 651]. В українській мові початку ХХ ст. іменник грúвня позначав мідну монету вартістю три копійки [Гр., І: 325]. Відношення між сучасними слов’янськими мовами відрізняються від відношень між різними групами індоєвропейських мов. Порівняльно-історичне дослідження слов’янських мов дозволяє реконструювати давню спільнослов’янську мову. Зміни, які виникли протягом історії розвитку досліджуваного слова, є малопомітними та стосуються в основному його фонетичного оформлення. Лексема гривьна виявилася стійкою до змін. Історія цього слова на землях слов’ян є неоднаковою: у слов’янських мовах досліджуване найменування стало нормативною назвою як прикраси, так і грошової одиниці, але не в кожній із них вони виступають разом як упродовж віків, так і на сьогодні. У сучасній українській мові давнє гривьна породило дві фонетично близькі, але різні з погляду семантики лексеми: гривна „металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї” [СУМ, ІІ: 166] і гривня „у Стародавній Русі – срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею”; „мідна монета в три, а в деяких місцях – у дві з половиною копійки”, „гривеник” [СУМ, ІІ: 166]; з 1996 року гривня також „грошова одиниця незалежної України, що дорівнює 100 копійкам”. У російській лексикографії її фіксують лише у формі гривна, а значення пов’язують з давніми часами: „У Стародавній Русі – злиток срібла, що виконував функцію грошової або вагової одиниці”, „металева прикраса (відзнака), яку носили на шиї або грудях”, „дрібна срібна або золота підвіска” [ССРЛЯ, ІІІ: 399–400]. Лексема успадкована також іншими сучасними слов’янськими мовами: блр. гры ý ня „грошова одиниця”, „срібна або золота прикраса, яку носили на шиї в Стародавній Русі” [ТСБМ, ІІ: 88], п. grzywna „нашийна прикраса” [SEJP, 1957: 163], ч. hřívna „оздоба” [ČUSl, I: 193], болг. гривна „браслет” [Cтоянов, 1988: 135], м. гривна „браслет”, „обруч” [МРР, І: 163], срхв. грūвна „тс.” [СХРСл, 2006: 74].
Таким чином, слово гривьна представляє собою досить розвинену лексему, що характеризується активністю вживання, багатством семантичної наповненості, поліфункціональністю, структурною різноманітністю. Досліджуване найменування має складну структуру та давні витоки. Давнє гривьна розвинулося у багатьох сучасних слов'янських мовах. Аналізуючи це слово в діахронії, доцільно враховувати те, що зміни відбулися і в лексичному, і в семантичному контексті. Для розкриття семантичного наповнення іменника доцільним є поєднання синхронії та діахронії. Також для опису семантики слова гривьна важливими є питання виділення лексико-семантичних варіантів, відтінків значення та механізмів семного членування. Вивчення семантики пов’язане з питанням про значення контексту, оскільки семантичне наповнення лексеми виявляється лише в контексті.
ЛІТЕРАТУРА
1. Киселева М. С. Учение книжное : текст и контекст древнерусской книжности / Марина Сергеевна Киселева. – М. : Индрик, 2000. – 256 с.
2. Корзухина Г. Ф. Русские клады IX–XIII вв. / Галя Федоровна Корзухина. – М.–Л. : АН СССР, 1954. – С. 1–76.
3. Покровский М. М. Избранные труды по языкознанию / Михаил Михайлович Покровский. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – 384 с.
4. Пушкарева Н. Л. Женщины Древней Руси / Наталья Львовна Пушкарева. – М. : Мысль, 1989. – 286 с.
5. Уфимцева А. А. Лексическое значение / Анна Анфилофьевна Уфимцева ; [ред. Ю. С. Степанов]. – М. : Наука, 1986. – 240 с.
6. Филин Ф. П. Историческая лексикология русского языка. Проспект / Федот Петрович Филин ; [ред. В. Я. Дерягин]. – М. : Наука, 1984. – 175 с.
7. Murphy M. Semantic relations and the lexicon / M. Lynne Murphy. – Cambridge, 2003. – 278 p.
