Шеремет Алла Михайлівна
к.пед.н, доцент кафедри
соціальної роботи і соціальної педагогіки ХНУ;
Досяк Надія Василівна
студентка ІІІ-го курсу
Хмельницький національний університет
Україна, м. Хмельницький
Анотація. У статті охарактеризовано сутність та значення процесу патріотичного виховання молодого покоління у сучасному українському суспільстві; проаналізовано основні поняття і проблеми патріотичного виховання молоді, виявлена його роль для суспільства та нащадків; акцентовано увагу на тому, що ідеї гуманізації та демократизації освіти вивели на якісно новий рівень уявлення про патріотичне виховання як педагогічну категорію.
Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, патріотичні почуття, соціальна активність, національна свідомість, національна самосвідомість.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема патріотичного виховання особистості набуває особливої значущості. Це обумовлено тим, що патріотизм є ціннісною основою будь-якого суспільства і виступає не лише чинником інтеграції нашої нації, а й істотним мотивом саморозвитку і розкриттям всіх потенційних можливостей кожної людини у духовній, економічній і соціально-політичній сферах.
Патріотизм (грец. πατριώτης – співвітчизник, грец. πατρίς та лат. patria – батьківщина) – громадянське почуття, змістом якого є любов до батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності [1]. Патріотизм – соціально-історичне явище, саме тому у різні епохи зміст цього поняття, в залежності від різних підходів, тлумачився дещо по-іншому.
Я. А. Коменський, який першим у педагогіці найбільш послідовно висвітлив проблему виховання у молодого покоління патріотизму, визначив це поняття як любов до рідної землі, місцевості, де народилася людина [7]. Пізніше сутність цього феномену розширив К.Д. Ушинський, який до основних засад формування патріотизму відніс вивчення середовища, де дитина народилася, рідної мови та народного фольклору, звичаїв і традицій [10].
У педагогічній літературі виділяють щонайменше три різновиди патріотизму [6, с. 4] .
- Етичний патріотизм, що ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо. Цей термін уперше використав відомий вчений – психолог І. Кон, який писав, що «…етнопатріотизм пов'язаний з утвердженням конкретизованих, спрощених образів народу, як правило , наділених позитивними рисами» [8, с.189].
- Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі (до місцевості, ландшафту, клімату тощо ), де людина народилася.
- Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації – побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті; це вищий патріотизм який будується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості.
Патріотичне виховання розглядається як складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина – патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання своїх громадських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу , досягнення високої культури взаємин.
Як результат ефективного патріотичного виховання у молоді формується патріотизм, який характеризується любов’ю до Батьківщини, прив‘язаністю до місця свого народження, проживання, гордістю за надбання національної культури, піклуванням про історичну долю держави, повагою до історичного минулого й успадкованих від нього традицій.
Одним із головних напрямів здійснення патріотичного виховання є формування національної свідомості та самосвідомості. Це передбачає виховання любові до рідної землі, свого народу, віру в його духовну силу, готовності до праці в ім’я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), готовність свідомо служити інтересам своєї держави, патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, формування почуття гордості за свою Батьківщину.
Національна свідомість – основа патріотичного виховання, це глибинне усвідомлення своєї етнічної належності та своєрідності історичної долі, невід’ємний атрибут кожної нації. Вона свідчить про зрілість народу як самочинного суб’єкта історичного процесу, є показником морального здоров’я, духовного та інтелектуального потенціалу особистості [3, с. 12–14]. За змістом національна свідомість виступає діалектичною єдністю загальнолюдського і національного, в якій загальнолюдське виявляється у неповторному бутті нації. Основою національної свідомості виступає національна самосвідомість [9].
Національна самосвідомість – це сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, що відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень представників національної спільності про минуле, сучасне і майбутнє свого розвитку, про місце та призначення серед інших спільнот і характер взаємовідносин з ними. Національна самосвідомість відображає ступінь засвоєння елементів загальнонаціональної свідомості окремими представниками нації [11, с. 198].
Історики, філософи та літературознавці М. О. Бердяєв, М. С. Грушевський, С. Ф. Єфремов, Ян Коллар, Г. С. Сковорода, Д. І. Чижевський визначали основні компоненти патріотичного виховання свідомого громадянина. Зокрема, чеський філософ Ян Коллар схилявся до того, щоб орієнтувати патріотичні почуття не лише на Батьківщину, а й на народ, націю. На думку вченого, протиставлення в патріотичних почуттях спрямованості на батьківщину і народ ніколи не приносило і не принесе добра. Ці обидва складники патріотизму повинні поєднуватися і підсилювати один одного [5, с. 111].
На важливому аспекті патріотизму акцентував увагу М. С. Грушевський: «Україна – не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не оббирати, не експлуатувати для себе» [4, с. 4].
Патріотичне становлення індивіда відбувається як двоєдиний процес: на психологічному рівні – це формування уявлень, почуттів, звичок, настроїв та прагнень; на ідеологічному – формування патріотичної свідомості, ідей, поглядів і переконань [6].
У патріотичних почуттях відображається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення.
Складовими патріотичних почуттів є:
- почуття належності до своєї держави та її народу;
- почуття гордості за успіхи держави;
- повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету;
- захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;
- любов до рідної природи;
- шанування рідної мови, традицій , звичаїв, обрядів своєї країни;
- ностальгія при розлуці з Батьківщиною;
- неприязнь до всього антиукраїнського;
- почуття національної гідності.
На сьогоднішній день, емоційний прояв патріотизму виявляється у готовності української молоді відстоювати незалежність своєї держави.
Саме молодь забезпечує соціальну мобільність суспільства та постає джерелом ініціативи та вдосконалення всіх сфер суспільного життя. Тільки їй належить особлива відповідальність за долю країни.
В наш час необхідною умовою включення молоді у суспільне життя є розвиток її самоорганізації та соціальної активності.
Соціальна активність – це сукупність форм людської діяльності, свідомо орієнтованої на рішенні завдань, які постають перед суспільством, соціальною групою в цей період. Соціальна активність може проявлятися у різних сферах: трудовій, громадсько-політичній, культурній.
Сьогодні важливого значення набувають пошуки і розробки сучасних підходів до створення якісно нових основ у виховній діяльності з підростаючим поколінням, орієнтованих на оновлену структуру його цінностей і інтересів, відповідних найважливішим тенденціям розвитку нашого суспільства.
У роботі, присвяченій патріотичному вихованню молоді, Ванєєв О. Н. виділяє наступні види та форми молодіжної діяльності [2, с.88-91]:
- участь в різних молодіжних організаціях, органах студентського самоврядування і координаційних радах;
- соціальні проекти молоді на громадських засадах;
- волонтерські проекти.
За допомогою участі в соціальних проектах, молодь має можливість самореалізації, налагодження зв’язків і комунікацій, підвищення творчого потенціалу, що безпосередньо впливає на процес її патріотичного виховання.
Висновки. Конкретизація змісту поняття “патріотизм” дала змогу визначити патріотичне виховання як цілісний, цілеспрямований, свідомо організований процес становлення та розвитку особистості активного громадянина-патріота України, якому притаманне ціннісне ставлення до Батьківщини, рідної природи, українського народу, до історії, матеріальних та духовних надбань суспільства.
У вирішенні проблеми національно-патріотичного виховання, у першу чергу, має брати участь сама особа та повністю усвідомлювати важливість своєї участі в житті країни, оскільки найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до свого народу, Батьківщини, держави, нації.
Слід зазначити, що патріотизм виступає в єдності духовності, громадянської та соціальної активності особистості, яка усвідомлює свою єдність з державою.
Література:
1. В. Явір. Патріотизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.546
2. Ванеев О. Н. Патриотическое воспитание: возможности муниципальной политики//Право и образование. -2010 .- № 2.- с.83-92.
3. Волошина Н. Порівняльний аналіз понять “патріотизм” і “націоналізм” в Україні / Н. Волошина, І. Пампуха // Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. – 2015. – №4. – С. 122 – 129.
4. Грушевський М. С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV сторіччя / М. С. Грушевський. – К. : Наукова думка, 1991. – 560 с.
5. Датский В. А. Патриотическое воспитание старшеклассников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. / Виктор Анатольевич Датский; Московский государственный открытый педагогический университет им. М. А. Шолохова; науч. руков. Солдатенков А. Д. – М., 2006. – 153 с.
6. Загородня А. Сучасне розуміння патріотичного виховання молоді [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.tme.umo.edu.ua/docs/10/6.pdt.
7. Коменский Я. Cочинения / Я. Коменский. – М. : Наука, 1997. – 480 с.
8. Кон И. С. Психология предрассудка/Новый мир.-1969.-№9.-с.186-193.
9. Савицька О.В. Етнопсихологія: навч. посіб. / О. В. Савицька, Л. М. Співак – К.: Каравела, 2011. – 264 с
10. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори : в 2-х т. / К. Д. Ушинський ; редкол. : В. М. Столєтов (голова) та ін. – К. : Рад. школа, 1983. – Т. 1. – 488 с.
11. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова.– М. : Политиздат, 1986. – С. 358
