Дідик Наталія Михайлівна

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи

Кам’янець-Подільський національний

університет імені Івана Огієнка

Україна, м. Кам’янець-Подільський

 Стаття розглядає співвідношення психологічних понять креативність та акме. Розкрито їх змістовно-функціональне наповнення, основні характеристики. Проаналізовано значення творчості для становлення особистісної зрілості. 

  Ключові слова: акме, креативність, творчість, особистісна зрілість.

  Сьогодні у психології актуальним питанням є визначення змістовно-функціональних характеристик понять, які відображають особистісну зрілість людини. До таких понять ми відносимо поняття креативності. Тоді як поняття зрілості є взаємозамінним з поняттям акме як найвищим рівнем особистісного розвитку. Зріла особистість є активним суб’єктом життя і творцем власної долі. 

Феномен особистісної зрілості у сучасних психологічних дослідженнях вивчали І.В. Булига, Т.Н. Баланюк, О.А. Лукасевич, О.С. Штепа та ін. Проблему креативності досліджували: О.Г. Артемчук, В.Й. Бочелюк, В.В. Зарицька, П.П. Горностай, О.В. Лобода, Н.В. Чепелєва, Н.І. Пов’якель, Л.В. Скрипко та ін. Разом з тим, співвідношення понять креативність та акме у психологічній літературі вивчено ще недостатньо. Тому, мета нашої статті – визначити значення креативності для розвитку акме людини.

 За словами П. П. Горностая, творча особистість характеризується високим рівнем розвитку творчих здібностей, значним творчим потенціалом і схильністю до творчої діяльності [3]. Найбільш суттєва характеристика творчої особистості – наявність творчої обдарованості, що включає високий рівень креативності, багату уяву, інтелект, розвинуте дивергентне мислення (оригінальність, гнучкість, продуктивність), творчі здібності до різних видів життєдіяльності та ін. Творча особистість спрямована на творчу діяльність, її творча мотивація (бажання творити заради самого процесу творчості) переважає над іншими інтересами. Творча особистість не зупиняється після вирішення сформульованого завдання, а формує нові цілі, використовує наднормативну активність, володіє яскраво вираженим інтелектом, ініціативою, значною життєвою енергією, працездатністю, критичністю мислення, незалежністю суджень, впевненістю в собі, почуттям власної гідності, високою самооцінкою, сміливістю, готовністю до ризику, почуттям гумору [8, с. 132]. 

  Креативність – здібність індивіда породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації [8, c. 308]. За словами О.С. Штепи, креативність – здатність до загостреного сприймання дисгармонії, створення чогось нового, чого раніше не було, творча спрямованість [12, c. 28]. 

  П.П. Горностай вважає, що творчість тісно пов’язана з психічним та психологічним здоров’ям людини [3]. Здорова особистість, демонструє високі результати продуктивної діяльності, що втілюється у творчому відношенні до життя, в життєтворчості. Самоактуалізована особистість (як ідеал здорової і гармонійно розвинутої людини) – це творча особистість. П.П. Горностай говорить про зв’язок між креативністю та особистісним зростанням. Творчість потенційно можлива для будь-якої особистості, пов’язана з її здатністю до саморозвитку і самоактуалізації. П.П. Горностай зауважує, що розвиток креативності особистості, розкриття її творчого потенціалу, з одного боку, і розв’язання людиною своїх психологічних проблем з іншого боку – це дві складові одного процесу – самореалізації особистості [3]. 

  А. Маслоу описав особистісну зрілість рисами людей, які самоактуалізуються і серед цих рис є креативність. К. Роджерс ототожнював зрілу особистість з повноцінно функціонуючою. Серед усіх притаманних їй рис він виділив також креативність як схильність до продукування нових дієвих думок, дій і об’єктів [10]. 

  Креативність важливим структурним елементом особистісної зрілості назвали: Л.І. Анциферова, С.П. Архипова, Д.О. Леонтьєв, О.А. Лукасевич, А. Маслоу, Л.П. Овсянецька, А.О. Ранк, К. Роджерс, Т.М. Титаренко, Е. Фром, О.С. Штепа, П.М. Якобсон, В.М. Ямницький та ін. Творчість потенційно можлива для будь-якої людини. Креативність пов’язана зі здатністю людини до саморозвитку і самоактуалізації. Д. О. Леонтьєв вважав, що продукт творчості завжди має соціальну значущість, оскільки його поява означає зростання особистості [4]. На думку Л. В. Лободи, креативність є одним з основних системоутворюючих факторів в структурі особистості, що впливає на рівень її розвитку та обумовлює процес самоактуалізації [5]. Е. Фром вважав, що здібність діяти творчо породжує потребу у використанні цієї здібності, а неуміння розпорядитися нею закінчується порушенням нормального розвитку і нещастям [13, с. 168]. 

  Для О. Ранка, представника теорії первинної травми, ідеальний особистісний розвиток представляє креативний тип художника, якому властиві сильна воля, мінімальні страх життя і страх смерті, глибоко диференційовані та інтегровані думки, переживання і вчинки, близькі людські відносини, оригінальні та корисні результати діяльності [9]. 

  Л.П. Овсянецька серед психологічних рис зрілої особистості виділяє: активне, творче ставлення до власного буття з акцентом на його життєтворчості; наявність креативних здібностей, творчого потенціалу [6]. Представники вершинної психології підкреслюють людську неповторність, унікальність, природну креативність, невичерпний, закладений від природи потенціал особистісного зростання [8, c. 21]. Творчість потенційно можлива для будь-якої особистості, пов’язана з її здатністю до саморозвитку і самоактуалізації. Д.О. Леонтьєв вважає, що продукт творчості завжди має соціальну значущість, оскільки його поява означає зростання особистості [4]. Т.М. Титаренко вважала, що рисами зрілої особистості є креативність, внутрішня свобода, ясна і тиха радість буття, довіра, відкритість [11, с. 168]. 

  Л.Е. Орбан-Лембрик наголошує, що актуалізація особистості в процесі навчання покликана оптимізувати особистісно-орієнтований компонент освіти, спрямований на суб’єкта і на способи його саморозвитку [7]. У свою чергу, такий акцент в освіті має забезпечити створення адекватного для особистісного і творчого зростання людини середовища спілкування, що зумовлює розвиток майстерності. Одним з напрямків реалізації цього є акмеологічний підхід. Акмеологія досліджує закономірності й технології розвитку професіоналізму і творчості як акме-форм оптимального виконання різноманітних видів професійної діяльності. Сутністю акмеології є дослідження процесів професійного й особистісного розвитку та шляхи досягнення вершин професійної майстерності на основі реалізації творчого потенціалу особистості. 

  В.М. Ямницький акмеологічною складовою процесу розвитку особистості вважає життєтворчість як “процес реалізації цільових та смислових аспектів власного життя, регламентований мотивацією надлишку на підставі цілісності виявлення адаптивної, творчої та суб’єктної активності” [14, с. 252]. Акмеологічний підхід передбачає впровадження гуманістичної моделі освіти, яка покликана сприяти розвитку особистості, становленню індивідуальності людини, розкриттю її потенціалу, накопиченню й проживанню унікального досвіду, самоактуалізації та самореалізації Я-концепції, самовираженню у спілкуванні та творчості. 

  На думку І.В. Булиги, Н.О. Баланюк, психолого-акмеологічна система – це досягнення вершин духовності, професійного і особистісного розвитку у їх єдності, а також шляхи професійної соціалізації на основі реалізації творчого потенціалу суб’єкта діяльності [2]. Причому час виходу на рівень акме людини як індивіда, особистості і суб’єкта творчої діяльності не збігається. 

  Отже, креативність – джерело особистісного росту людини. Творчість стимулює розвиток особистості людини. Креативність, за науковими дослідженнями багатьох авторів, є складовою особистісної зрілості людини. Існує група методів психологічної допомоги людині, в яку входить психотерапія творчістю, психотерапія творчим самовираженням, арттерапія. Творчість сама по собі несе могутній психотерапевтичний потенціал. Творчість у спеціально організованому терапевтичному процесі дає потужне джерело психотерапевтичної допомоги у розв’язанні психологічних проблем.

Література:

1. Борисюк А. С. Психолого-акмеологічні особливості професіоналізму / А. С. Борисюк // Зб. наук. праць : філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. – Вип. 12. – Ч. І. – С. 70–75.

2. Булига І. В. Психолого-акмеологічні аспекти зрілої особистості в сучасній стратегії розвитку / І. В. Булига, Т. Н. Баланюк // Соціалізація особистості і суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та вияви : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [“Соціалізація особистості і суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та вияви”], (Чернівці, 14-15 трав. 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці : Книга – ХХІ, 2009. – С. 33–35. 

3. Горностай П. П. Креативність і гармонійність особистості (психотерапевтичний аспект) / П. П. Горностай // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Психологічні науки: зб. наук. праць. – Серія № 12. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова. – 2005. – № 9 (33). – С. 3–7.

4. Леонтьев Д. О. Личностное в личности: личностный потенциал как основа самодетерминации / Д. О. Леонтьев // Ученые записки кафедры общей психологии МГУ им. М. В. Ломоносова / Б. С. Братусь, Д. А. Леонтьев. – М. : Смысл, 2002. – Вып. 1. – С. 56–65.

5. Лобода О. В. Креативність як системоутворюючий фактор структури особистості майбутнього практичного психолога [Електронний ресурс] / О. В. Лобода // Режим доступу: http://conference.mdpu.org.ua/viewtopic.php?p 

6. Овсянецька Л. П. До питання про психологічні критерії зрілої особистості / Л. П. Овсянецька // Актуальні проблеми психології. – Т. 1 : Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К. : Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2001. – Ч. 2. – С. 105–110.

7. Орбан-Лембрик Л. Е. Основи психології управління: Монографія / Л. Е. Орбан-Лембрик. – Івано-Франківськ : Плай, 2002. – 426 с.

8. Психология личности. Словарь-справочник / П. П. Горностай, Т. М. Титаренко. – К. : Рута, 2001. – 294 с. 

9. Ранк О. Травма рождения и ее значение для психоанализа / О. Ранк; [пер. с англ. Е. Н. Баканова.]. – М.: Когито-Центр, 2009. – 239 с. 

10. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / Е. И. Исенина. – М.: Прогресс, 1998. – 480 с.

11. Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності / Т. М. Титаренко. – К.: Либідь, 2003. – 376 с. 

12. Штепа О. С. Пропріум зрілої особистості / О. С. Штепа // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №2. – С. 26–35.

13. Фромм Э. Психоанализ и этика / Э. Фромм. – М.: Республика, 1993. – 415 с.

14. Ямницький В. М. Розвиток життєтворчої активності особистості: теорія та експеримент: монографія / В. М. Ямницький. – Одеса : ПНЦ АПН України – СВД Черкасов М. П. , 2006. – 362 с.