Григорів Ярослава Ярославівна

кандидат сільськогосподарських наук

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

м. Івано-Франківськ

 

 Викладені результати дослідження вирощування  ячменю ярого в короткоротаційній сівозміні на дерново-опідзолених ґрунтах в умовах Прикарпаття. Встановлено, що трипільна сівозміна з насиченням зерновими на 75 %, олійними 25 % забезпечує високу врожайність ячменю ярого з хорошими економічними показниками.

  Ключові слова: сівозміна, ячмінь ярий, урожайність.

 

  У сфері вітчизняного агропромислового виробництва вирішення проблеми забезпечення надійного балансу продовольчого і фуражного зерна нерозривно пов’язане зі стабілізацією виробництва зерна ячменю ярого. Ця культура відіграє велику роль не тільки у зростанні продуктивності тваринництва, а й поліпшенні його економічного стану, у підвищенні ефективності зернового господарства в цілому.

  Ячмінь – цінна кормова, технічна і продовольча культура. У світовому землеробстві серед зернових культур за посівною площею майже 72 млн га та валовим збором 158 млн т він займає четверте місце, а за експортом друге. Загальна посівна площа ячменю в Україні коливається в межах 4,2/5,3 млн га, з них озимого – 0,4/1,3 і ярого 3,3/4,8 млн га. Частка країни у світовому виробництві ячменю становить 8%, проте за середньою по роках врожайністю (2,5 т/га) Україна значно поступається країнам Західної Європи, де цей показник наближається або перевищує 6 т/га [1,2]. Особливо останнім часом, коли перехід господарств до вузькоспеціалізованого виробництва сільськогосподарської продукції і вирощування культур близьких за біологічними властивостями призвели до погіршення фітосанітарного стану ґрунту і посівів, а також зниження врожайності і якості зерна [3].

  Тому вивчення впливу насичення сівозміни ячменем і розміщення його після кращих попередників на продуктивність і якість зерна й надалі є актуальним питанням. Також невід’ємним питанням у сівозміні є технологія вирощування ячменю ярого, яка повинна передбачати створення умов, за яких повністю реалізуються потенційні можливості культури за якісними та урожайними показниками. Це є чітке дотримання агротехнічних заходів та строків їх проведення [4-6]. 

  Постановка завдання. Мета наших досліджень полягала у встановленні особливостей формування урожаю ячменю ярого залежно від технології вирощування в короткоротаційній сівозміні та агротехнічних факторів, які б сприяли збільшенню зерна.

 Виклад основного матеріалу. Стаціонарний дослід з вивчення короткоротаційних сівозмін з різним технологіями вирощування сільськогосподарських культур закладений в 2016 році на дернових ґрунтах Прикарпаття в технологічній сівозміні на дослідному полі Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГ КР (табл.1).

Таблиця 1

Схема досліду

Варіант

Удобрення

Фаза внесення

Ярий ячмінь

1

Контроль (без добрив)

 

 

2

N20P20K20

Під культивацію

Вимпел (500 г/га) + Оракул мультикомплекс (1 л/га) +

Оракул біомарганець (2 л/га)

Кущення

Вимпел (500 г/га)

Прапорцевий листок

 

3

N30P30K30

Під культивацію

N15

Кущення

Ріпак озимий

1

Контроль (без добрив)

 

 

2

N50P50K50

Під культивацію

Вимпел (500 г/га) + Оракул коламін бор (1 л/га)

4-6 листків

Вимпел (500 г/га) + Оракул мультикомплекс (1 л/га) +

Оракул коламін бор (1 л/га) + Оракул сірка актив (2 л/га)

Розетка-стеблування

Вимпел (500 г/га) + Оракул мультикомплекс (1 л/га) +

Оракул коламін бор (1 л/га)

бутонізація

 

3

 

N75P75K75

Під культивацію

N50

По відновленню вегетації

Пшениця озима

1

Контроль (без добрив)

 

 

2

 

 

N45P45K45

Під культивацію

Вимпел (500 г/га) + Оракул мультикомплекс (1 л/га)

Осіннє кущення

Вимпел (500 г/га) + Оракул мультикомплекс (2 л/га) +

Оракул хелат міді (1 л/га)

Весняне кущення

Вимпел (500 г/га)

Прапорцевий листок

3

N60P60K60

Під культивацію

N30

Весняне кущення

 

  Ґрунти – дернові глибокі опідзолені глеюваті важкосуглинкові. Агрохімічна характеристика: рН сольове – 5,1; вміст гумусу – 2,73 %; азоту – 75,3; фосфору – 63,5; калію – 101,8 мг на 1 кг ґрунту.

  Дослід закладений у 3-кратній повторності. Загальна кількість ділянок 81, посівна площа однієї ділянки 80 м² 18х10 м, облікова – 40 м², загальна площа досліду – 0,96 га, у тому числі під посівами – 0,65 га, під коридорами – 0,31 га.  

 В результаті проведених досліджень встановлено, що найвища врожайність всіх досліджуваних сільськогосподарських культур в тому числі і ячменю ярого отримано  на 3 варіанті удобрення. Найнижча врожайність відмічена на контролі (без добрив).

Таблиця 2 

Урожайність сільськогосподарських культур в сівозмінах короткої ротації з різними технологіями вирощування рослин за 2016-2017 р.

 

Сівозміна

 

Варіант

Урожайність окремих культур, т/га

Ріпак озимий

Пшениця озима

Ячмінь ярий

 

1

Контроль

2,8

2,5

2,5

2

3,4

3,9

3,6

3

4,05

4,5

4,0

 

  У середньому за роки досліджень (2016/ 2017 рр.) урожайність ячменю ярого в експериментальній сівозміні коливалась у межах 2,50/4,00 т/га (табл.2). Найвищу врожайність (4,00 т/га) відмічено у трипільній сівозміні (вар. 3) на фоні внесення під культуру N30P30K30 і N15 за розміщення після ріпака озимого. Найнижчу врожайність ячменю отримано на варіанті без внесення добрив вар. 1 (2,50 т/га). Ячмінь найкраще з усіх колосових реагує на внесення добрив, тому застосування мінеральної системи удобрення (60 кг NPK на 1 га сівозмінної площі) та стимуляторів росту у поєднанні з мікродобривами підвищувало врожайність культури до 3,6 т/га (вар. 2) або на 1,1 вище за контроль.

  Якісні показники зерна ячменю ярого у 2016/2017 рр. за умістом білка були на рівні 10,9/11,6 (табл. 3).

  Таблиця 3

  Вміст якісних показників в насінні сільськогосподарських культур в залежності від технологій вирощування в короткоротаційних сівозмінах за 2016-2017 рр.

 

Культура

 

Варіант

Якісні показники

Маса 1000

насінин, г

Глюкози-

нолати, мкМг

Олійність,

%

Білок, %

Клейковина,

%

Сівозміна 1

Ріпак озимий

контроль

2,75

15,0

38,03

 

 

2

2,79

17,3

42,05

 

 

3

2,81

18,4

39,18

 

 

Пшениця озима

контроль

40,0

 

 

10,26

22,27

2

41,8

 

 

12,43

24,76

 

3

42,5

 

 

12,22

23,37

Ячмінь ярий

контроль

36,6

 

 

10,9

 

2

38,2

 

 

11,6

 

3

39,9

 

 

11,4

 

 

 В результаті проведених досліджень встановлено, що найбільша маса 1000 насінин була у всіх сільськогосподарських культур на третьому варіанті удобрення  у всіх сівозмінах. Найкращі якісні показники насіння ріпака озимого, пшениці озимої та ячменю ярого відмічено на другому варіанті удобрення за внесення стимуляторів росту з мікродобривами.

  Висновки. В нових умови господарювання, для яких характерна вузька спеціалізація виробництва, доцільно запроваджувати і освоювати короткоротаційні сівозміни  різними технологіями вирощування сільськогосподарських культур. Таким чином, у підзоні Прикарпаття України урожайність ячменю на рівні 3,6/4,0 т/га можна отримати за  рахунок внесення мінеральних добрив у основне, та в поєднанні з позакореневим підживленням азотом з мікродобривами у сівозміні після ріпака озимого. 

 

Література:

1. Степаненко, Т. Україна зернова /Т. Степаненко // Пропозиція. – 2005. – № 8I9. – С. 28I32.

2. Бельдій, Н. Ячмінь – культура прибуткова /Н. Бельдій, М. Загинайло, А. Носуля // Пропозиція. – 2009. – № 4. – С. 54I58

3. Сівозміни у землеробстві України /За ред. В.Ф.Сайка, П.І.Бойка – Київ, Аграрна наука. – 2002. – 146 с.

4. Дудченко З. Я. Зміна врожаю і показників якості зерна ячменю ярого під впливом попередників і строків сівби / З. Я. Дудченко, Л. Т. Глущенко // Вісник сумського державного аграрного університету. Серія: Агрономія і біологія.- 2001. – Вип.5. – С. 90-91.

5. Семялкіна А. О. Зміна врожаю і показників зерна ячменю під впливом строків сівби / А. О. Семялкіна, І. М. Цеберябий // Матеріали науково-практичного семінару молодих учених та спеціалістів. – К.:Нора-Прінт, 1999. – С.47-49.

6. Шевченко А. І. Ресурсозберігаюча технологія вирощування ячменю ярого у правобережному Лісостепу і Поліссі України / А. І. Шевченко // Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 90-річчю Інституту генетики, селекції та рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН. – Харків, 1999. – С. 88-91.