Бабшнська Альона Олегівна

Студентка Epb1-M16 – групи

ОС «магістр»

економічного факультету

спеціальності: 051 Економіка

денної форми навчання

національний університет

імені Івана Огієнка 

м. Кам'янець-Подільський 

 

  Анотація. У статті досліджено поняття фінансова стійкість, розкрито основні методичні прийоми оцінки фінансового стану взагалі та фінансової стійкості, проаналізовано фінансову стійкість ТзОВ “Ласунка Плюс”, виявлено послаблення фінансового стану  підприємства та запропоновано шляхи  його покращення.

  Ключові слова: фінансовий стан, фінансова стійкість, платоспроможність.

 

  Постановка проблеми. Складні ринкові умови висувають особливі вимоги до технології стійкого розвитку економіки підприємств, яка повинна будуватися на гнучких принципах коректування цілей господарської діяльності залежно від умов, у яких функціонує підприємство. Забезпечення стійкого розвитку підприємства є важким завданням через те, що підприємство не має змоги впливати на певні чинники, які визначають напрями його діяльності. Переважна більшість відхилень від нормального функціонування виникає через прорахунки в минулі періоди, які з часом накопичуються та впливають на поточне функціонування.

  Аналіз останніх досліджень та публікацій з проблеми. Питаннями фінансового аналізу, а саме аналізом фінансової стійкості займались такі вчені, як І.В. Алєксєєв, М. І. Баканова, І. Т. Балабанова, А. І. Даниленка, І. В. Зятковського, Т. Карлін, В. В. Ковальова, О. Г. Мендрул, А.С. Мороз, Є. В. Негашева, В. П. Привалова, Є.М. Романів, В. М. Родіонову, М.В. Стельмах, А. Д. Шеремета, О.В. Ярішта ін.

  Метою статті є розкриття поняття фінансової стійкості та проведення оцінки фінансового стану і фінансової стійкості ТзОВ “Ласунка Плюс”.

  Виклад основного матеріалу. Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова – перешкоджати розвитку, ускладнюючи витрати підприємства надлишковими запасами і резервами. 

  Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності [2, c. 186-187]. 

  Фінансова стійкість підприємства (Financial Stability) залежить від ефективного управління фінансовими ресурсами і визначається оптимальною структурою активів, оптимальним співвідношенням власних і позикових коштів, оптимальним співвідношенням активів та джерел їх фінансування.

  Користувачами результатів аналізу фінансової стійкості можуть бути засновники підприємства, його керівництво, ділові партнери та банки. Саме оцінювання фінансової стійкості дозволяє зовнішнім користувачам визначити фінансові можливості підприємства в майбутньому.

  Основне завдання аналізу фінансової стійкості полягає у визначенні спроможності підприємства протистояти негативній дії різних факторів (зовнішніх, внутрішніх та непередбачуваних), що впливають на його фінансовий стан.

  Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що одним з важливих компонентів фінансової стійкості є наявність необхідної кількості фінансових ресурсів, які можна сформувати лише за умови ефективної роботи підприємства та отримання прибутку, що неможливо без застосування управлінських рішень.

  На фінансову стійкість підприємств істотно впливає фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка держави. У період кризи існує відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається сьогодні в Україні. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються також і доходи суб’єктів господарської діяльності, падають обсяги прибутку. Все це зумовлює зниження ліквідності підприємств, їхньої платоспроможності та формує передумови для масових банкрутств.

  Аналіз складу і розміщення активів господарського суб'єкта проводиться на основі таблиці порівняльно-аналітичного балансу за статтями активів за допомогою методів вертикального(структурного) та горизонтального (динамічного) аналізу.

  Досягнення стійкого фінансового стану можливе за достатності власного капіталу, при ефективному використанні активів, достатньому рівні рентабельності з урахуванням операційного і фінансового ризиків, при достатній ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів. Для забезпечення фінансової стійкості у підприємства має бути гнучка структура капіталу, вміння організувати його рух у такий спосіб, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування.

  Стійкість фінансового стану підприємства залежить від оптимальної структури джерел капіталу (від співвідношення власних і позикових коштів), від структури активів підприємства і насамперед від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від рівноваги активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою [1, c. 107-108].

  Аналіз фінансової стійкості проведемо на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласунка Плюс”  використовуючи показники, які відображені у таблиці 1.

 

Таблиця 1

Аналіз фінансової стійкості ТзОВ “Ласунка Плюс” за період 2014-2016рр.

  Розраховано автором

   Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) — показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. Зазвичай нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, товариство зможе погасити зобов’язання. Порівнюючи коефіцієнт автономності ТзОВ “Ласунка Плюс” звітного року до базисного можна сказати, що товариство стало у два рази менш автономним, самостійним, тобто здійснює свою діяльність за допомогою залучення додаткових коштів.

  Коефіцієнт фінансової залежності - цей показник є оберненим до попереднього коефіцієнта і показує скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Порівнюючи коефіцієнт фінансової залежності звітного року до базисного, можна сказати що товариство більше використовує залучені кошти, частка залучених коштів більша. У 2016 році можна сказати що товариство при використанні 1 гривні власних коштів використовує 1,53 копійки залучених коштів.

  Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує степінь мобільності використання власного капіталу. Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,2, що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу. Порівнюючи коефіцієнт маневреності власних засобів звітного року з базисним  можна побачити що цей коефіцієнт впав, тобто це говорить про те що залучені кошти направлені на фінансування поточної діяльності підприємства. За рахунок цих коштів було частково придбані товари та інші складові оборотного капіталу товариства. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у загальній сумі робочого капіталу. Порівнюючи коефіцієнт маневреності робочого капіталу звітного року з базисним, можна сказати що товариство стало менш мобільно використовувати власні кошти.

  Коефіцієнт співвідношення позикового та власного капіталу  показує скільки позичених коштів залучено на одну гривню вкладених у активи власних коштів.Аналізуючи коефіцієнт співвідношення позикового та власного капіталу можна сказати що товариство на кожну 1 гривню власних коштів використовує 3,53 гривні залучених коштів, що означає посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто відповідне зниження фінансової стійкості. 

  Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Нормативне значення показника знаходиться в межах 0,67-1,5. Значення нижче 0,67 свідчить про високий рівень фінансових ризиків. Значення вище 1,5 може означати наявність додаткових резервів підвищення ефективності за рахунок залучення позикових коштів. Порівнюючи коефіцієнт фінансової стабільності звітного року з базисним  можна побачити що цей коефіцієнт впав на 40%, тобто це говорить про те що товариство має високий рівень фінансових ризиків.

  Коефіцієнт поточних зобов’язань визначає питому вагу поточних зобов’язань в загальній сумі джерел формування. Аналізуючи цей показник товариства у роках ми бачимо що він стабільний не змінний.

  Аналіз фінансової стійкості може буди доповнений детальним аналізом забезпеченості і ефективності використання оборотних коштів підприємства за їх видами, зокрема виробничих запасів, дебіторської заборгованості та грошових коштів.

  У процесі аналізу фінансової стійкості підприємства необхідно проаналізувати дебіторську заборгованість, установити її склад і структуру за термінами виникнення, виявити: нормальна вона чи не виправдана. На фінансову стійкість підприємства впливає не сама по собі наявність дебіторської заборгованості, а її розмір, рух і форма.

  Фінансова стійкість і платоспроможність підприємства взаємопов’язані. Фінансова стійкість забезпечує стабільну платоспроможність на перспективу, в основі якої лежить збалансованість активів і пасивів, доходів і витрат та грошових потоків, тому наступним етапом аналізу фінансової стійкості підприємства є оцінка платоспроможності [3, c. 19-22].

  Висновки. Проаналізувавши фінансову стійкість ТзОВ “Ласунка Плюс” за період з 2014 по 2016 роки, з’ясовано, що вона впала удвічі у 2016 році порівняно з 2015 роком. Аналіз всіх фінансових показників показав, що товариство у 2015 році мало більш стійкіший фінансовий стан на ринку, свою господарську діяльність здійснювало 90% самостійно.

  До шляхів покращення фінансового стану на товаристві доцільно віднести такі заходи: 

• системний і постійний фінансовий аналіз діяльності; 
• організацію обігових активів відповідно до існуючих вимог з метою оптимізації фінансового стану; 
• впровадження управлінського обліку і на цій підставі оптимізацію витрат підприємства; 
• оптимізацію розподілу виручки; 
• впровадження сучасної системи управління грошовими потоками; 
• розробка і реалізація стратегічної фінансової політики підприємства. 

 

Список використаних джерел:

1. Базілінська, О. Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навчально-методичний посібник /О. Я. Базілінська. – К.: Центр учбової літератури, 2009. - С.107-108.

2. Дегтярьова В.М. Фінансовий аналіз: навчально-методичний посібник / В.М. Дегтярьова, К.Ю. Мамченко. – Донецьк: ДонДУУ, 2011.- С.186-187.

3. Перетятько А. Ю. Сучасні підходи до оцінки фінансово-господарської діяльності як основи ефективного управління підприємством / А. Ю.Перетятько. – К.:Освіта,  2006. -С.19-22.