Бондар Анна Миколаївна,
студентка І-го курсу,
спеціальності Економіка підприємства 6Е02 – 2017,
факультету економіки та управління
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені В.П. Гетьмана»
Україна, м. Київ
Анотація. В статті розкривається ефективні принципи тайм-менеджменту в сучасних умовах. Автор висвітлює головні правила успішного управління часом, спираючись на відомі концепції тайменджменту. При цьому вагома роль в управління часом надається ролі ефективного цілепокладання.
Ключові слова: тайм-менеджмент, цілепокладання, принципи управління часом.
На сьогодні для багатьох людей час сприймається як щось неосяжне, невловиме, що є складним для сприйняття і осмислення. При цьому в минулому, коли діяльність багатьох людей не відрізнялася багатогранністю, час протікав повільно і здавався безкінечним. Звідси не існувало потреби наукового обґрунтування щодо планування та ефективного використання часу. Однак в сучасних умовах успішною людиною вважається та, що має успіх у багатьох життєвих сферах, тобто є всесторонньо розвинутою, вміє правильно розпоряджатися своїм часом в цілому.
Підкреслимо, для того, щоб навчитися раціонально розподіляти власний час існують деякі правила та принципи його управління. Саме це виступає об’єктом вивчення наукової галузі, як тайм-менеджмент. При цьому особливість цієї галузі менеджменту полягає в тому, її наукові розробки виступають актуальними як для керівників, оскільки вони управляють робочим часом своїх підлеглих. Також і для звичайних працівників, що прагнуть досягти успіху. Звідси постає актуальність вивчення науки тайм-менеджменту для працівників всіх рівнів та галузей в сучасних умовах глобалізації.
Слід відзначити, що в науковій літературі тайм-менеджмент інтерпретують, як одну з галузей менеджменту, основною метою якого є визначення та застосування методів, а також принципів ефективного управління часом.
Популярним виступає також і твердження про те, що тайм-менеджмент являє собою стиль життя і філософію цінності часу у швидкому потоці інформації і постійно мінливому світі.
Крім того, вчені розглядають поняття «тайм-менеджмент» по-різному, в залежності від наявного досвіду в управлінні часом загалом.
Важливим кроком при створенні ефективної системи управління власним часом для керівника є визначення мети діяльності як на короткий, так і на довгий період. Однак визначення мети є лише початковим етапом. Суттєвою вимогою тут виступає необхідність перетворення мети в план дій для її досягнення. Звідси слід визначити ступені важливості, тобто вирішити, яка мета і завдання є найважливішими, а вирішення яких може зачекати. Успішне ранжування завдань за важливістю має значний вплив на зростання ефективності роботи керівника [1].
При цьому визначення мети як для керівника, так і для звичайного працівника, є найважливішим, але найтяжчим моментом у розподіленні часу та в контексті управлінні компанією. Безперечно, це має бути цілком зваженим рішенням, адже саме від мети будуть залежати подальші дії та результати всієї роботи.
Варто додати, що у багатьох керівників немає чітко визначеного підходу для ухвалення рішень при плануванні часу, а це означає, що послідовність їхніх дій часто визначається системою зовнішніх чинників, що є недопустимим в контексті ефективного тайм-менеджменту.
Для науково обґрунтованого визначення мети слід звернутися до практичних розробок у галузі тайм-менеджменту відомого вченого Ейзенхауера, зокрема його так званої «матриці часу». Принцип Ейзенхауера, який широко застосовується на практиці в сучасному світі, передбачає розподіл завдань на чотири різновиди груп за такими критеріями, як терміновість та важливість:
І група – термінові важливі завдання, які завжди необхідно виконувати самостійно і негайно;
ІІ група – термінові неважливі завдання, однак, які, незважаючи на свою терміновість, необхідно тим не менш делегувати підлеглим, якщо їх рішення не вимагає спеціальних знань, вмінь та навичок;
ІІІ група – це не термінові важливі завдання. Ці завдання слід вирішувати самостійно, в жодному разі не допускаючи, щоб вони ставали строковими;
ІV група – нетермінові неважливі завдання. Тобто від завдань цієї групи варто відмовитися взагалі [2].
Зауважимо, що вище наведений принцип є досить простим допоміжним засобом у випадках, коли необхідно визначити черговість виконання завдань. При застосуванні даного принципу у трудовій діяльності, варто вcтановити собі чіткий план роботи. Тобто, як саме робити ці справи, а також, коли їх потрібно реалізувати. До того ж необхідно розподілити, яку саме справу і в якому порядку її слід здійснювати. Також необхідно обов’язково встановити собі чіткий дедлайн, коли справи потрібно завершувати. І якщо якась справа є надто громіздкою, то її необхідно розбити на невеликі частини і кожен день завершувати певний фрагмент роботи.
Можна стверджувати, що на практиці такі допоміжні способи дійсно працюють. При цьому важливе їх методичне виконання протягом довгого часу.
У наукових розробках тайм-менеджменту варто виокремити дослідження управління часом В.Парето. Цей вчений запропонував принцип тайм-менеджменту, що отримав назву «співвідношення 80:20». На думку цього науковця: «Всередині даної групи окремі дрібні елементи отримують набагато більшу значущість, ніж це відповідає їх відносній питомій вазі в цій групі». Тобто, виходячи з цієї закономірності, можна зробити висновок стосовно робочої ситуації керівника: в процесі роботи за перші 20% часу, що витрачається, досягається 80% результатів. Це означає, що не слід відразу братися за найлегші, цікаві або мінімальні за часом виконання справи. Необхідно розпочинати виконання завдань з врахуванням їх значення і важливості [3]. Звідси основою даного принципу управління часу виступає твердження про те, що постановка пріоритетів полягає у визначенні саме цих 20% справ, які матимуть найбільший вплив. Знаходячи можливості прийняти реальний результат замість ідеального, ви можете заощадити значні ресурси для інших важливих справ.
Як можна зробити висновок, управління часом – це ефективний засіб досягнення власних цілей. Ефективність тайм-менеджменту, перш за все, залежить від осмислення значення часу як цінного ресурсу в особистому житті і, зокрема, в професійній діяльності. Оскільки правильне планування часу забезпечить швидке та ефективне досягнення поставлених цілей. Варто зазначити, що ефективність в управлінні часу полягає не в тому, щоб все зробити якомога швидше, а в раціональному розподіленні своїх сил і можливостей загалом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Менеджмент: навч. посіб. / Л. С. Шевченко, О. А. Гриценко, С. М. Макуха та ін.; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Л. С. Шевченко. – Х. : Право, 2013. – 216 с. 3
2. Колесов О. С. Тайм-менеджмент – управління часом / О. С. Колесов // Зб. наук. праць ВНАУ. Серія: Економічні науки. – 2011. – №2 (53), том 3. – С. 61–69.
3. Кучер Л. Р. Тайм-менеджмент як засіб підвищення ефективності діяльності керівника / Л. Р. Кучер // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». – 2013. – № 5 (43). – С. 203–205.
