Бондарев Марко Олександрович

аспірант Глухівського національного 

педагогічного університету ім. О. Довженка

м. Шостка

  Анотація: У статті розкривається роль і значення не тільки інформаційних технологій в освітньому просторі як психолого-педагогічно обґрунтована форма залучення учнів в освітній процес, але і компетентність сучасних педагогів в даному питанні. Автор приділяє особливу увагу підвищенню рівня компетентності співробітників освітніх організацій. 

  Зміст наукової роботи. XXI століття - століття інформаційних технологій. Комп'ютери, різні гаджети, віртуальний простір мережі «Інтернет» вже міцно увійшли в усі сфери життя сучасного суспільства. Можна як завгодно ставитися до цієї тенденції (позитивно, нейтрально або негативно), але заперечувати той факт, що інформаційні технології стали невід'ємною частиною всіх сфер життя сучасного суспільства - неможливо.

  Технологічний прогрес, який ми спостерігаємо на сьогоднішній момент, вже призводить до великих змін у всіх сферах життя суспільства, а зокрема, в сфері освіти.

  Яким стане освітній процес через 10 років? Які зміни необхідні в освітніх інститутах вже сьогодні? Якими компетенціями повинен володіти педагог, для того, щоб бути затребуваним на ринку? Які технічні розробки необхідні, для того, щоб оптимізувати освітній процес майбутнього? 

  Звернемося до висловлення Еразма Роттердамського: «Не для школи, а для життя ми вчимося» [4]. Якщо технології займають значне місце в житті суспільства, то сфера освіти, як одна з необхідних, значущих і фундаментальних складових суспільного життя не може не реагувати на ці зміни. 

  Звичайно, крім класичного змісту освіти, що включає навчання читанню, рахунку, письма, освоєння культури минулого, історії світу і своєї країни, законів природи, знайомство з великими книгами та інше, з'являється необхідність включення в програму освіти формування нових умінь, компетенцій, навичок - нових результатів освіти, які будуть здатні забезпечити життя людини в нових умовах. 

  Безперечним є той факт, що, для забезпечення такого освіти необхідна наявність відповідних компетенцій у сучасних викладачів. Не можна навчити людину чому-небудь, не маючи ні найменшого уявлення про предмет вивчення. Таким чином, технологічний прогрес сприяє не тільки формуванню потреби в наповненні програми освіти новими компетенціями, які необхідно освоїти які навчаються, а й новими компетенціями, якими повинен володіти сучасний педагог, для реалізації своєї професійної діяльності на належному рівні. У зв'язку з цим, згадуються слова великого педагога А.С. Макаренко: «Майстерність вчителя - це спеціальність, якій треба вчитися» [1].

  Використання інформаційних технологій в освітньому просторі сьогодні - це психолого-педагогічно обґрунтована форма залучення учнів в освітній процес. Це освітня технологія, за допомогою якої при вивченні нового матеріалу в учнів задіюється максимальна кількість видів пам'яті (візуальна, аудиальна, «моторна» і ін.), Що, безсумнівно, є позитивною освітньої динамікою і в свою чергу, повною мірою сприяє реалізації будь-яких освітніх цілей і завдань, не залежно від віку учнів [2].

  Таким чином, не включення технологій цифрового світу в контекст вчення і освіти означає, що освітні організації відгороджуються від реалій сучасного світу, від реалій суспільного життя і, головне, не зовсім чесно надходять по відношенню до сучасних учням, оскільки в цих умовах їм доведеться жити, а їх цього не навчать. Тому або освітні організації враховують вплив технологій і включають цей аспект в шкільне життя, або вони прирікають своїх учнів на те, що їм доведеться один на один зустрічатися і справлятися з цими проблемами - а їм доведеться. 

  Також, крім змісту освіти, важливим аспектом для аналізу є обсяг і темп сучасного навчання. У зв'язку з розширенням обсягу необхідних знань і компетенцій, якими повинен опанувати навчається, постає питання про те, як йому встигнути не тільки їх отримати, але і в належній мірі освоїти. 

  Самоосвіта - процес свідомої самостійної пізнавальної діяльності. Сутність самоосвіти полягає в уміннях самостійно здобувати знання з різних джерел, втілювати їх в практичній діяльності, удосконалюючи свою майстерність. Щоб встигнути за науково-технічним прогресом, бути на рівні сучасних вимог суспільства, треба постійно займатися самоосвітою. Причини, які найчастіше гальмують заняття самоосвітою, - відсутність матеріально-технічних засобів, що забезпечують якісний процес самоосвіти, відсутність контролю, що послаблює мотивацію, і недостатня психологічна сформованість, тому що саморозвиток - ознака професіонала високого класу [3]. Необхідно не тільки направляти і знайомити учнів з різними способами отримання додаткової інформації та її закріплення, а й забезпечувати їх різними засобами і технологіями, які враховують рівень їх психологічного розвитку, особливості сприйняття і запам'ятовування інформації. 

  У зв'язку з цим, постає питання про здатність сучасного педагога, крім організації процесу освіти, не тільки мотивувати учнів на подальше їх самоосвіта, але і забезпечити даний процес всіма необхідними матеріально-технічними засобами. 

  Проектування системи самоконтролю знань учнів з використанням нових інформаційно-комунікаційних технологій - питання складне і вимагає високу компетентність педагога не тільки в рамках свій спеціальності, але і високою інформаційно-технічної грамотності. 

  Таким чином, вже зараз педагогам, крім знань в рамках своєї спеціальності, необхідно освоювати інформаційні технології не стільки з точки зору їх використання, скільки з точки зору їх проектування і розробки з урахуванням освітніх особливостей свого предмета, а також психолого-педагогічних особливостей розвитку учнів, для яких дана система і розробляється. 

  Сучасні інформаційно-комунікаційні освітні технології, крім позитивних характеристик, мають один дуже значний недолік - масовість, уніфікованість, і, як наслідок, відсутність індивідуального підходу. Саме це протиріччя і повинен вирішити сучасний педагог, розробивши в рамках свого навчального предмета систему самоконтролю знань учнів, що, в свою чергу, не тільки допоможе учням у процесі самоосвіти, але і як результат підвищить їх успішність. 

  Таким чином, педагог майбутнього - це не просто вузький фахівець в рамках своєї галузі викладання, а це широкий фахівець, який володіє глибокими знаннями як в рамках своєї спеціальності, так і всіма необхідними знаннями, що дозволяють створювати різні інформаційно-комунікаційні системи, що дозволяють супроводжувати процес навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. 

  Педагогіка майбутнього - це розумне поєднання гуманітарної освіти педагогів з технічною, а саме, знання мов програмування на достатньому рівні, щоб створювати якісні інформаційно-комунікаційні програми і системи. 

Література

1. Макаренко А. С. Методи виховання / А. С. Макаренка // Педагогіка. - 2007. - № 8. – 

С. 16-27.

2. Полат Е.С. Нові комунікаційні та інформаційні технології в навчанні. – М, 2003.

3. Самоукина Н.В. Психологія і педагогіка професійної діяльності. - М .: Асоціація авторів і видавців «ТАНДЕМ»; Видавництво ЕКМОС, 1999.

4. Еразм Дезидерій Роттердамський. Розмови запросто. М .: Художня література, 1969. 704 с.