Барило Світлана Богданівна
доцент, кандидат педагогічних наук
ДВНЗ «Прикарпатський національний
університет імені Василя Стефаника»
Івано-Франківськ
У статті автор розглядає основні аспекти і напрямки музичного виховання молодших школярів у різних країнах світу на сучасному етапі розвитку шкільної освіти, дає коротку характеристику зарубіжним педагогічним системам музичного виховання.
Ключові слова: музичне виховання, молодші школярі, музично-педагогічна система, музичне мистецтво, тенденції розвитку.
Музичне виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи спрямоване на збереження вироблених і апробованих форм і методів роботи з молодшими школярами з одного боку, з іншого – йде постійний пошук нових форм, методів, педагогічних технологій змісту і видів музичної діяльності. Актуальним стає питання про місце і роль музики в житті молодшого школяра, уточнення значення музики як засобу впливу на естетично-емоційний розвиток підростаючого покоління, з’ясування принципів і засобів організації процесу музичного виховання у початковій школі, обґрунтування необхідних методів трансформації цього напрямку виховання.
Педагогічна наука має певний доробок у з’ясуванні окреслених питань. Так, загально-педагогічні проблеми музично-естетичного розвитку дітей висвітлюються у наукових роботах Б. Ананьєва, Л. Виготського, І. Зязюна, О. Леонтьєва, Л. Сохань. У працях авторів у галузі естетики, мистецтвознавства і музичної педагогіки досліджуються питання, пов’язані з уточненням сутності музично-естетичного виховання, впливу музичного мистецтва на загальний розвиток учнів, засвоєння ними художньої культури, народної творчості тощо (В. Верховинець, М. Вовк, Л. Масол, В. Островський, О. Ростовський, М. Сидір, Е. Печерська, М. Яскулко та ін.).
На нашу думку, потребують більш поглибленого вивчення сучасні системи та методики музичного виховання учнів початкових класів у різних країнах світу і застосування найбільш прогресивних із них у практиці музично-естетичного виховання у початковій школі нашої держави.
Музичне виховання дітей молодшого шкільного віку у нашій країні та в інших країнах суттєво відрізняється. Так, у Європі і США музична освіта в шкільних закладах характеризується відсутністю єдиних планів і програм, у школах різного типу музика займає різне місце і їй відводиться різна кількість годин. При цьому, часто уроки музики стають предметами, які вільно вибирають самі учні. Спостерігається така тенденція, коли музику використовують як засіб абстрагованості від предметів, які вимагають великих розумових зусиль, а також, дуже часто класичну музику розглядають як досить складний вид художньої культури і тому навчання відбувається, в основному, на основі сучасного музичного мистецтва.
Слід зауважити, що вагомий вплив на сучасну систему викладання музики в початковій школі у західноєвропейських країнах і США здійснили ідеї канадського композитора і педагога М. Шафера. Його педагогічна технологія музичного виховання передбачає упровадження вільного експериментування зі звуками, ритмами, мелодіями з метою дати дітям відчуття радості творчості, сформувати позитивне ставлення до музичного пізнання. Провідною навчальною діяльністю стає імпровізація на дитячих музичних інструментах у формі діалогічної гри у колі. Крім імпровізації широко використовуються співи, сприймання музики, а також опанування «нотної грамоти» [1].
Вивчаючи досвід шкільного музичного виховання європейських країн ми дійшли висновку, що у багатьох зарубіжних системах музичного виховання втілюється діяльно-практичний компонент засвоєння музичного мистецтва, а саме, звертається увага, насамперед, на розвиток творчих здібностей учнів, а також на формування у школярів виконавських вмінь і навичок у різних видах музичної діяльності. Такий підхід до вивчення музики у початковій школі характерний для Австралії, Англії, Угорщини, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швеції та ін. зарубіжних країн. Окрім цього, передусім, акцент зміщується на розвиток музичної творчості у формі створення, написання музики, яка є невід’ємною складовою процесу музичного виховання та навчання у початковій школі.
Серед багатьох світових сучасних систем музичного виховання заслуговує на увагу модель музичного виховання молодших школярів в Австрії, де діють популярні школи з музичним ухилом, в яких уроки музики проводяться чотири рази на тиждень. В них навчаються діти, починаючи з шести років. Характерною особливістю методики проведення уроку музики є те, що один з уроків відводиться на творчу діяльність усього класу, другий – на інструментальну гру у малих групах, третій – на хоровий спів, четвертий – на зведений урок малих груп. При цьому, на навчання до цих шкіл приймають дітей з різним розвитком музичних здібностей, без спеціального відбору і навчають їх за методикою К. Орфа [3].
Аналізуючи музичне виховання у різних європейських країнах ми дійшли висновку, що у сучасних зарубіжних моделях музичного виховання молодших школярів використовується принцип спрямованості музичного виховання на розвиток особистості школяра (Німеччина, Італія, Австрія, Австралія та ін. країни).
У сучасній вітчизняній методиці музичного виховання ведуться постійні пошуки нових шляхів, методів і засобів впливу музичного мистецтва на особистість молодшого школяра. Найбільш цікавим, на нашу думку, є система музичного виховання, що пов’язана з оздоровленням дітей. Це насамперед, досвід роботи Вальфдорських шкіл, у яких заслуговує на вивчення і впровадження так званий «ритмічний початок» процесу навчання, а також використання методів евритмії − злиття музики і руху. Дану систему розробив на початку ХХ ст. німецький філософ, педагог Р. Штейнер. У перекладі з грецької евритмія означає злагодженість, ритмічність – це мистецтво руху, яке надає зриму образну форму звучанню мови і музики.
У Вальфдорських школах у молодших класах на ритміку у супроводі музики відводиться 30 хвилин. Ця ритмічна частина поєднує спів дітей хором під акомпанемент сопілки та дзвіночків, декламацію віршів хором, приплескування і притоптування. Педагоги звертають увагу, перш за все, на вольові зусилля школярів, які виникають під час виконання усіх перелічених дій усіма учнями класу.
Цікавою є система музичного виховання учнів 1-4 класів у Фінляндії, де школярі поряд з іншими предметами, починаючи з 1-го класу, вивчають музику, а з 4-го класу вводяться додаткові предмети, серед яких є хоровий спів і гра на музичних інструментах.
Слід зазначити, що гра на музичних інструментах обов’язкова для всіх і протягом навчання учні випробовують свої вміння і навички на всіх існуючих музичних інструментах.
Окремо заслуговує на увагу вивчення система музичного виховання дітей молодшого шкільного віку в Італії, суть якої полягає в розвитку дитини як музикальної особистості, що володіє комплексом музичних здібностей, здатна насолоджуватися музикою, творити її, виявляти і розвивати свої творчі нахили завдяки музиці. Так, відповідно до публікацій Дж. Тафурі [5] в Італії, в музичному вихованні школярів, звертається увага на три ключові поняття: виховання, освіта, навчання; причому виховання і освіта розглядаються як формування системи цінностей педагогом або батьками, становлення особистості засобами музичного мистецтва, а навчання або підготовка – це насамперед, здобуття знань, умінь, навичок з музики засобами музики.
Говорячи про основні аспекти розвитку шкільного музичного виховання, слід згадати систему ритмічних вправ, яку розробив швейцарський педагог, композитор Е. Ж. Далькроз, а також популярну в різних країнах світу музично-педагогічну систему німецького композитора і педагога К. Орфа, музично-виховну систему угорського композитора та педагога З. Кодая, які здійснили новаторський підхід до музичного навчання і виховання школярів.
На сучасному етапі розвитку системи музичного виховання спостерігається збільшення впливу інформаційно-комунікативних технологій, які стають обов’язковими елементами навчання у початковій школі. З огляду на сучасні реалії, вчитель музики в початкових класах повинен вносити в навчальний процес нові методи подання інформації, а саме: інформаційно-комунікаційні технології, які дають змогу підвищити якість та ефективність музичного виховання і музичної освіти. Це, перш за все, комп’ютерні презентації, авторські мультимедійні навчальні програми, гра на синтезаторі, які широко сьогодні використовуються у Польщі та інших європейських країнах.
Так використання інформаційно-комунікативних технологій на уроках музики в 1-3 класах Польщі сприяє засвоєнню музично-медіальних знань та навичок, розвиває вміння користуватися комп’ютерними навчальними програмами, які в ігровий спосіб надають музичні знання (читання з нот, відпрацювання чистої інтонації, гра на синтезаторі) покращують розвиток музичних здібностей, допомагають отримати досвід музичної творчості (імпровізації) за допомогою синтезатора, а також обрати серед сучасних популярних творів музичного мистецтва найбільш цінні у художньому та змістовному плані.
У ХХ-ХХХІ ст. спостерігається ще більший розвиток музично-педагогічних систем, методик, авторами яких є відомі музиканти, педагоги, композитори (Л. Виноградов «Музикування як діяльність спілкування» , Е. Гордон «Аудіація», Ш.Сузукі «Виховання талантів»), а також концепцій П. Хауве, Л. Школяр, В. Кірюшина, І. Манакової та ін.
Таким чином, розглядаючи головні аспекти музичного виховання молодших школярів у сучасному світі, а також досвід зарубіжних педагогів, музикантів можемо підсумувати, що: особливість сучасних зарубіжних педагогічних концепцій та методик музичного виховання молодших школярів, полягає в акцентуванні уваги на музичне виховання, в основі якого лежить принцип колективного музикування; вивчення досвіду провідних педагогів, музикантів сучасності дозволяє повноцінно сприймати і вирішувати питання музичного виховання дітей молодшого шкільного віку, збагачувати їх знаннями, інноваційними досягненнями; ознайомлюючись з системами музичного виховання молодших школярів у світі, вітчизняні педагоги мають можливість використати у своїй практичній діяльності найбільш прогресивні і сучасні ідеї щодо розвитку музичних здібностей, музичної культури, художнього смаку учнів молодшого шкільного віку.
Література
1. Масол Л. Зарубіжні музично-педагогічні системи: концепції //Л. Масол. Педагогічний словник. – К.: Педагогічна думка, 2001. – С. 201.
2. Ростовський О. Музична освіта України на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи //Мистецтво та освіта. – 2000. – № 4. – С. 25-34.
3. Хлєбнікова Л. О. Музичне виховання – творчість – діти /За матеріалами міжнародних конференцій з музичного виховання у Словаччині) //Мистецтво та освіта. – 1996. – № 1. – С. 48-52.
4. Виноградов Л. В. Развитие музыальных способностей у дошкольников / Л. В. Виноградов. – СПб.: Речь, Образовательные проекты; М. Сфера, 2009. – 160 с.
5. Тафури Дж. Италия //сост. Д. Дж. Харгривз, А. К. Норт. – М., 2009. – С. 56.
