Бабинець К.В.
Магістр кафедри
фінансів та банківської справи
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»
м. Київ, Україна
Малий бізнес сьогодні – це соціально-економічний фундамент, без якого не може стало розвиватися будь-яка інноваційно-орієнтована, а особливо європейська держава.
Малий бізнес сьогодні – це соціально-економічний фундамент, без якого не може стало розвиватися будь-яка інноваційно-орієнтована, а особливо європейська держава. Малий бізнес багато в чому визначає темпи економічного зростання, структуру і якість внутрішнього валового продукту (ВВП). Основна його функція, яка є надзвичайно важливою - соціальна. Це створення робочих місць, професійне навчання.
Надзвичайно важлива роль малого підприємництва в згладжуванні коливань економічної коньюктури, за його посередництва відбувається збалансування попиту та пропозиції, особливо в умовах кризових ситуацій. Велика роль малих та середніх у впровадженні інновацій. І звичайно, найголовніше завдання – формування стійкого прошарку середнього класу у вигляді власників бізнесу та головних менеджерів. Це фактично формування інтелектуальної еліти нації, а це вже основа для формування фінансової еліти. В цьому як ніхто має бути зацікавлена ДЕРЖАВА в уособленні Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Отже, ніби зацікавленими мають бути всі: від дрібного чиновника до найвищого рангу, на різних щаблях влади разом з депутатами Верховної Ради, а на ділі – ніхто. Вся справа в тому, що люди приходячи до влади, стають бізнесменами від влади, створюючи різні перепони для підприємців з метою власного збагачення і меркантильної наживи. Що більше перепон, то більше збагачення. Таким чином чиновник штучно стримує обіг та перерозподіл матеріальних ресурсів, що своєю чергою мало б бути основою реального зростання економіки, діючи за формулою: «збагатився сам, не дай збагатитись іншому». Це і є ідеологія національної економічної політики нашої владної верхівки вже двадцять років, до того ж будь-якого забарвлення. Але вічно так тривати не може.
Для того щоб країна досягла значних успіхів в економічному поступі, треба створити умови для розвитку малого та середнього бізнесу. Та за дуже незрозумілих причин останнім часом ставлення до підприємців в Україні є неоднозначним. Складається таке враження, що розробка та прийняття Податкового кодексу в частині розвитку малого та середнього бізнесу взагалі відірвані від реалій життя простого люду. Навіть та ж Росія чи Білорусь у цьому питанні на десятки щаблів вищі від нас.
Але позначимо ще більш вищий маркер і розглянемо, що таке малий та середній бізнес у Німеччині, де номінальний внутрішній валовий продукт становить 3 235 млр. доларів (в Україні ВВП в десять разів менший). При цьому не менше половини надходжень становить експорт.
У цій країні 99,7 % (дев’яносто дев’ять відсотків ) всіх суб’єктів господарювання відноситься до малого та середнього бізнесу і лише 0,3 % не підпадають під ці критерії, тобто відносяться до великого.
Великий бізнес – це більше як 250 задіяних осіб. Найдрібніші, це де задіяно від 1 до 9 осіб, малі від 10 до 19 осіб, середні - підприємства з кількістю працюючих від 20 до 249 осіб. Найбільше в Німеччині підприємств, де працює від 10 до 19 осіб - приблизно 35 %.
Крім критеріїв за людським ресурсом, важливим показником є також фінансові параметри.
Найдрібніші підприємства обмежені річним обсягом доходу в 1 млн. євро, що в гривнях становитиме приблизно 10,0 млн. грн. (в Україні в останній редакції Податкового кодексу прийнятого ВРУ – 600 тис. грн., а після переговорів першого віце-премєра А. Клюєва з представниками підприємців – 800 тис. грн.).
Середній бізнес (кількість працівників до 249 осіб) може отримувати річний обсяг доходу до 50 млн. євро.
Частка малих підприємств забезпечує приблизно 70 % працездатного населення роботою. Тобто, зовсім далеко не індустріальні гіганти в Німеччині є піонерами у створенні робочих місць, а тим більше працедавцями у забезпеченні першого робочого місця. Понад 85 % молодих людей розпочинають свою трудову кар’єру або наймаючись в невеликі компанії, або засновуючи власну справу, де набувають перший професійний досвід.
Дрібним, малим та середнім, а особливо новоствореним надається всебічна інституційна, технологічна, фінансова підтримка. Дрібні підприємці об’єднані в ремісничі палати, а більші повинні обов’язково належати до одної з багатьох регіональних торгово-промислових палат. Торгово-промислові палати беруть участь у формуванні бюджетів всіх рівнів, розвитку будівництва та промисловості, підготовці законно проектів, що регулюють діяльність малого та середнього бізнесу. Торгово-промислові палати мають великий вплив на всі сторонни життя місцевих громад, беруть участь у місцевому самоврядуванні, впливаючи, таким чином, на важливі рішення стосовно соціально-економічного розвитку як певних земель, так і країни загалом. Та загалом основне завдання ТПП – надання комплексної підтримки та допомоги малому та середньому бізнесу.
Доля обігу, що припадає на малий та середній бізнес в Німеччині, становить приблизно 38 % від загального виробництва. Частка в загальному обсязі ВВП – 40,7 %.
Приблизно 70 % всіх задіяних у виробництві працюють в малому та середньому бізнесі. Підприємства цього сектора надають 83 % місць для професійного навчання.
Варто звернути увагу на той факт, що малий та середній бізнес це не лише сфера послуг, домінуюча його роль і в переробній галузі (як промисловості, так і сільського господарства), де малий та середній бізнес становить 98,5 %, в енерго-водопостачанні 98,4 %, в будівництві – 99,5 %. Ось в чому запорука конкуренто спроможності на зовнішньо економічних ринках великих німецьких компаній.
Значний вплив на швидкий розвиток малого та середнього бізнесу мав перехід протягом 70- 80-х років від Фордівської моделі організації виробництва до гнучких систем створення доданої вартості, що відобразився у відмові від масового виробництва стандартизованої продукції на користь дрібносерійного випуску диверсифікованої продукції, орієнтованої на мінливий попит.
Власне, значно зросла роль малого підприємництва в процесі матеріального виробництва, де господарські зв’язки почали засновуватись на умовах субконтрактації. Такий спосіб організації виробництва сьогодні є найбільш оптимальним, коли економічні відносини міжкінцевим виробником певної продукції і постачальниками різноманітних комплектуючих робіт, послуг здійснюються на засадах кооперації.
Для прикладу ПІІ «Тойота Україна» має понад 2,5 тисячі постачальників, основна частина яких, власне невеликі підприємства. Кінцева продукція цього бренду є лише видимою верхівкою піраміди, основу якої становлять малий та середнійбізнес.
Як тут не згадати український досвід минулого століття кооперації на західних теренах.
Отже, можна зробити підсумок. В цивілізованих країнах завдання малого бізнесу – створення робочих місць, а великого – формування ВВП. А звідси вже і наповнення бюджету і Пенсійного фонду. Ось дорожня карта для уряду України у всіх його починаннях та податкових новаціях.
І ще одне. Розрахунки, проведені ГО «Експерт-група», показали: якщо на створення робочого місця в Україні у великому бізнесі потрібно витратити 300-500 тис. грн., в середньому десь приблизно – 200-300 тис. грн., то у малому бізнесі мінімальна межа може починатись від 20 тис. грн. Але нова податкова система формується таким чином, що зникнуть малі та середні, доречі як фізичні, так і юридичні суб’єкти господарської діяльності. Це приблизно 5 млн. безробітних. Що їм робити, де взяти 1,0 трлн. грн (майже ВВП України) на створення нових робочих місць, і що буде в подальшому основою для розвитку економіки держави не зрозуміло. Податковий кодекс відповіді на це запитання, на жаль, не дає.
Список Використаної літератури:
1.Ляпіна К. Національна програма розвитку малого підприємництва : Очікування. Проблеми. Перспективи. -К.: Ін-т конкурентного суспільства, 2015. -159 с.
2.Малі і середні підприємства України: показники діяльності та стратегії розвитку // Пріоритети. – 2012. - № 3-4. - C. 35-45
3.Мамчур І. Кредити для малого й середнього бізнесу: робота на перспективу // Праця і зарплата. - 2016. - № 42. - C. 6-7
4.Маргуліс В. Законодавчо-нормативне забезпечення питань кредитування малого та середнього бізнесу в Україні // Проблеми кредитування малого та середнього бізнесу в Україні. -2015. -№ 4. - С. 4-6
5.Наумова Л. Розвиток малого і середнього підприємництва як фактор фінансової стабілізації в державі // Фінанси України. - 2013. - № 11. - C. 24-29 6.Онищук Я. Фінансове забезпечення діяльності малого та середнього бізнесу/ Фінанси України. - 2014. - № 7. - С.51-59
7.Підприємництво: можливості кожного : Підсумкові матеріали місячника підтримки малого і середнього підприємництва/ Упоряд. В.М. Биковець. - Біла Церква: ВАТ "Білоцерківська друкарня", 2014. -35 с.
8.Травянко О. Особливості розвитку малих форм господарювання на регіональному рівні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2015. - № 2. - C. 275-279.
