Мізрах Аркадій Ананійович

Кандидат педагогічних наук, професор

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

Козленок Олексій Олегович

магістр спеціальності адміністрування податків і платежів

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

Бастило Марина Василівна

магістр спеціальності адміністрування податків і платежів

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

Симоненко Віктор Анатолійович

магістр спеціальності адміністрування податків і платежів

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

  Анотація: У статті розглянуто використання податкових пільг при оподаткуванні особистих доходів населення відповідно до світового досвіду із урахуванням національних особливостей .

  Ключові слова: дохід, податкова пільга, податкова система, оподаткування, фінанси.

  Враховуючи обраний європейський вектор розвитку України, прогресивний поступ вітчизняної наукової думки є неможливим без запозичення західних теоретичних знань та практичних надбань. Уміла трансформація успішно апробованого на практиці міжнародного досвіду відповідно до національних інтересів та особливостей України є невичерпним джерелом якісної трансформації податкової системи країни у цілому та податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) зокрема. 

  Збалансоване поєднання фіскальної та регулюючої функції ПДФО набуває конкретного змістовного наповнення за умови гармонійного узгодження інтересів усіх учасників фіскального процесу, що потребує теоретико-методологічного обґрунтування та практичного опрацювання, а тому пов’язано зі специфічними труднощами. З огляду на це податкові пільги як інструмент реалізації регулюючої функції ПДФО і критикують, і підтримують. В Україні полярність поглядів вчених та практиків породжує різну семантику навколо сутнісних аспектів податкових пільг, а відсутність вичерпної, достовірної та відкритої статистичної інформації унеможливлює отримання надійних кінцевих результатів щодо оцінки ефективності їх застосування для досягнення цілей соціально-економічного розвитку. 

  Усвідомлення істини невідворотної присутності податкових пільг у податковій системі та наявність відповідної політичної волі дозволили західним економістам відмовитися від неконструктивних з точки зору кінцевого результату дискусій і перенацілити інтелектуальний потенціал на пошук компромісу між теоретичною концептуалізацією та емпіричною дійсністю застосування податкових пільг, що втілився у концепцію податкових витрат – предмет численних досліджень і наукових пошуків, який належить до найбільш актуальних сфер фінансового знання з погляду практичного застосування. 

  Аналіз податкових витрат (далі – ПВ) як відхилень від базової (нормативної) структури податку, а також перманентна гармонізація їх переліку задля досягнення балансу між функціями податку проводився урядовими експертами, фахівцями фіскальних відомств і міжнародних авторитетних організацій, а також науково-дослідних закладів. Зокрема, посилений інтерес викликають праці таких вчених та експертів: М. Блауг, С. Л. Брю, В. Вікрі, Л. Віллела, В. Кіп Віскузі, А. Лаффер, М. Лоренц, Д. Любік, П. Макденіел, К. Р. Макконел, Дж. Мірліс, П. Самуельсон, З. Свіфт, С. Сюррей, У. Хассі, Х. Зі Хауелл, Дж. Р. Хікс та ін. 

  Вагомий внесок у дослідження окремих аспектів цієї проблематики зробили також вітчизняні та російські науковці, а саме: В. Л. Андрущенко, В. П. Вишневський, Ю. Б. Іванов, Т. І. Єфименко, А. І. Крисоватий, І. О. Луніна, І. А. Майбуров, Т. А. Малініна, Д. М. Нєкіпєлов, Д. М. Серебрянський, А. А. Славкова, А. М. Соколовська, Л. Л. Тарангул, К. І. Швабій та ін. Але у цих дослідженнях, незважаючи на академічну скрупульозність, у контексті системного підходу не йдеться про методологію переходу від діючого в Україні порядку функціонування податкових пільг з ПДФО до концепції податкових витрат із одночасним удосконаленням конструкції чинних видів пільг. Це негативно впливає як на змістовну складову при розробці податкової політики в цілому, так і на податкову стратегію інтеграції України до ЄС зокрема. 

  Дохід є однією з ключових економічних категорій та провідною величиною у теорії і практиці оподаткування. Аналізу його змісту, складових, джерел формування та напрямів розподілу на різних рівнях суспільного життя присвячено багато фундаментальних наукових праць і прикладних досліджень протягом останніх століть. Будь-яка серйозна наукова дискусія, у т. ч. між представниками різних наукових шкіл, так чи інакше порушує проблематику, що пов’язана із розумінням сутності такого соціально-економічного явища, як дохід та його вплив на різноманітні аспекти і процеси в державі й житті пересічного індивіда. «Мы наблюдали, как знаменитые авторы приводили друг друга, да и самих себя, в замешательство, принимая различные определения Сбережения и Дохода, которые были довольно противоречивы и не вполне удовлетворительны» [1]. 

  Враховуючи зазначене, об’єктивною реальністю є ситуація, що єдиного загальновизнаного та універсального трактування доходу немає. При цьому мінливість зовнішнього середовища вимагає постійної актуалізації напрацювань та усталених підходів відповідно до реалій сьогодення. Тому, віддаючи належне роботам вчених та орієнтуючись на тему нашого дослідження, спробуємо здійснити стислий екскурс у генезис цієї категорії, а також на основі узагальнень навести власне бачення доходу як виміру добробуту громадян та їхньої участі у процесі економічного відтворення. 

  Аналіз сутності доходу неможливо повноцінно розкрити окремо від джерел його формування та розподілу, який здійснюється за допомогою такого інструментарію державного регулювання, як особисті податки, державні трансферні платежі, регулювання цін на товари і послуги тощо. Це пояснюється специфікою цієї економічної категорії. На нашу думку, податки, хоч і поступаються соціальним трансфертам, відіграють важливу роль у процесі перерозподілу доходів населення, оскільки саме вони є основним джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів, а отже, базою для виконання державою соціальних зобов’язань.

  Тому в економічній науці прийнято виділяти кілька основних шкіл, які досліджували питання формування та розподілу доходів, у т. ч. звертаючи увагу і на джерела доходів, зокрема класична школа політекономії, марксизм, маржиналізм, кейнсіанство, інституціоналізм та неоінституціоналізм, а також ряд вчених, чиї розробки були так чи інакше використані при державному регулюванні економіки.

Література:

1. Бочі А. Тіньова економіка в Україні: причини та шляхи подолання / А. Бочі, В. Поворозник // Міжнародний центр перспективних досліджень. – К., 2014. – 7 с.

2. Коробкіна Н. Г. Теоретичні підходи до визначення доходу як економічної категорії та об’єкта оподаткування / Н. Г. Коробкіна // Економічний вісник університету. – Переяслав-Хмельницький, 2014. – Вип. 23/1. – С. 144–151.

3. Литовченко Н. Досвід Великої Британії: особливості сплати ПДФО та декларування доходів / Н. Литовченко, Д. Головіна // Вісник Міністерства доходів і зборів України. – 2014. – № 5 (767). – С. 54–59.