Буряченко Любов Юріївна

Старший викладач, доцент

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

Соколова Елла Володимирівна

магістр спеціальності адміністрування податків і платежів

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

Соколов Юрій Пилипович

магістр спеціальності адміністрування податків і платежів

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

Левінчук Євгеній Олегович

магістр спеціальності адміністрування податків і платежів

Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва, м. Вінниця

  Анотація: У статті розглянуто удосконалення бухгалтерського обліку та внутрішнього аудиту витрат на ремонт основних засобів.

  Ключові слова: бухгалтерський облік, внутрішній аудит, основні засоби, підприємництво.

  Забезпечення всіх без винятку господарських процесів на виробничих підприємствах залежить від ефективності використання та утримання об’єктів основних засобів. Саме дані об’єкти складають основу майнового потенціалу підприємства та є складовою виробничих потужностей, що в результаті визначає результативність господарської діяльності. Зазначимо, що на сьогодні зношеність та придатність основних засобів виробничих підприємств знаходяться на критичній межі. 

  Так, за даними аналітичної доповіді до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України за останні 15 років рівень зношеності основних засобів фактично подвоївся із 43,7 % у 2000 р. до 83,5 % у 2014 р. За таких умов виникає потреба в розробці ефективного механізму управління процесами використання та утримання основних засобів, ключовою складовою якого виступатимуть витрати на ремонт. 

  Не зважаючи на те, що сьогодні витрати на ремонт основних засобів є усталеним об’єктом бухгалтерського обліку, існують проблеми у формуванні якісного інформаційного простору управління, а також   відсутності узгодженості між нормативно-правовими актами щодо облікового відображення даного об’єкту в системах податкового та фінансового обліку за різних режимів права власності на основні засоби.

  В умовах прискореного розвитку економіки та технологічного прогресу необхідним у процесі здійснення ефективної господарської діяльності є підвищення конкурентоспроможності готової продукції підприємств, що стає можливим за умов технічного переоснащення, модернізації матеріально-технічної бази, впровадження інноваційного обладнання. Актуальним стає впровадження в господарську діяльність прогресивних розробок та енергозберігаючих технологій, а також здійснення інтенсифікації виробництва. А виходячи з того, що необхідним є встановлення відповідності між нормою прибутку, яка отримується підприємством під час реалізації готової продукції, та її собівартістю, стратегічно важливого значення набуває аналіз амортизаційних відрахувань та витрат на поліпшення і підтримку в належному стані основних засобів.

  Основні засоби є невід’ємною складовою матеріально-технічної бази будь-якого підприємства, а оскільки вони мають матеріальну форму, то зазнають фізичного зношення і потребують проведення ремонту для підтримання їх у робочому стані. У процесі використання основні засоби піддаються фізичному зносу; різниця в умовах їх експлуатації призводить до того, що окремі об’єкти необоротних матеріальних активів, їх складові елементи зношуються нерівномірно. «Звідси виникає необхідність заміни або відновлення зношених конструктивних елементів об’єктів основних засобів з метою відтворення їх корисних якостей та підтримання у робочому стані до закінчення строку корисної експлуатації» [2].

  З наслідками фізичного зносу можна боротися шляхом проведення різного роду ремонтних робіт, що сприяє продовженню терміну корисної експлуатації основних засобів, а також має планово-попереджувальний характер. В Україні залишається актуальною проблема зношеності основних засобів промислових підприємств, у зв’язку з чим, кожне підприємство прагне якщо не здійснити реконструкцію, то, принаймні, відремонтувати їх. При цьому, труднощі можуть виникати як в процесі самого ремонту, так і при відображенні витрат на нього у системі бухгалтерського обліку.

  З розвитком продуктивних сил суспільства відбувається поділ праці, який характерний для сфери створення суспільних благ як на макрорівні (виникнення різних видів економічної діяльності), так і на мікрорівні (в межах підприємства – по цехах, робочих місцях). Даний процес пов'язаний також із ремонтним виробництвом, що поступово виділилося в окрему галузь суспільного виробництва. Окрім важливого економічного значення ремонтного виробництва даний об’єкт займає вагоме місце в управлінні господарською діяльністю підприємства та проявляється в бухгалтерському обліку через витрати на ремонт основних засобів. Даний об’єкт облікового відображення є досить дискусійним, що визначається податковим законодавством та комплексом законодавчих актів, які регулюють різні режими права власності на основні засоби. 

  Зважаючи на те, що витрати на ремонт основних засобів є комплексним об’єктом бухгалтерського обліку, окремі аспекти його організації та методики були вивчені вітчизняними вченими, зокрема, в працях: М.І. Бондаря, З.В. Гуцайлюка, О.В. Кантаєвої, М.В. Корягіна, Моссаковського В.Б. , Ю.Ю. Мороз, Т.П. Остапчук, Н.А. Остап’юк, Н.Л. Правдюк, М.Н. Ткаченко, Л.В. Чижевської – висвітлено питання бухгалтерського обліку основних засобів; Д.О. Грицишена, В.В. Євдокимова, І.В. Клименка, Я.Д. Крупки, А.С. Крутової, Л.А. Куришко, С.Ф. Легенчука, С.П. Ніколаєвої, О.В. Олійник, К.В. Романчук – розроблено положення бухгалтерського обліку операцій з утримання та використання основних засобів при різних режимах права власності; І.М. Вигівської, Л.В. Гнилицької, Л.В. Гуцаленко, В.А. Дерія, І.В. Жиглей, З.-М.В. Задорожнього, І.В. Замули, О.В. Іванюти, О.А. Лаговської, С.О. Левицької, Л.Г. Ловінської, Н.О. Лоханової, Т.П. Назаренко, Л.В. Нападовської, О.М. Петрука, Н.І. Пилипів, С.В. Свірко, М.І. Скрипник, П.Л. Сука, К.В. Шиманської, В.А. Шпака – удосконалені організаційно-методичні положення бухгалтерського обліку витрат діяльності підприємства, що включають витрати на ремонт основних засобів. 

  При розробці рекомендацій з удосконалення внутрішнього аудиту витрат на ремонт основних засобів були вивчені праці С.В. Бардаша, В.П. Бондаря, Г.М. Давидова, І.К. Дрозд, Є.В. Калюги, В.Ф. Максімової, В.П. Пантелеєва, Н.М. Проскуріної, В.С. Рудницького, Н.С. Шалімової, В.О. Шевчука. Значний внесок у розвиток теорії бухгалтерського обліку витрат внесли зарубіжні вчені М.Ф. Ван Бред (M.F. van Bred), Р.Н. Ентоні (R.N. Antony), М.Р. Метьюс (M.R. Mathews), М.Х.Б. Перера (M.H.B. Perera), Дж. Ріс (J.S. Reece), Ж.Ф. Рішар (J.F. Rischard), Е.С. Хедріксен (E.S. Hendriksen),

  Праці зазначених вчених – основа розвитку теоретичних та організаційно-методичних положень бухгалтерського обліку та внутрішнього аудиту витрат на ремонт основних засобів. Окремі проблемні питання, які залишилися частково або повністю поза їх увагою, потребують сьогодні вирішення для формування комплексного підходу до обліково-контрольного забезпечення управління витратами на ремонт основних засобів при різних режимах права власності на них.

Література:

1. Куришко Л. А. Бухгалтерський облік і контроль спільної діяльності без створення юридичної особи : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.09; Житомир. держ. технол. ун-т. Житомир, 2014. 240 c.

2. Маркус О.В. Особливості бюджетування як інструменту контролю витрат на ремонти основних засобів підприємства // Проблеми теорії 

та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. 2014. №. 3 (30). 

С. 238-248.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи від 30.12.2011 року № 1873, затверджені Наказом Міністерства фінансів України, зі змінами та доповненнями. URL: http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/treasury/2609-1873.html (дата звернення: 29.04.2015).