Ковтун Євгеній Іванович

Аспірант кафедри світового господарства

і міжнародних економічних відносин

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

  На сьогоднішній день немає певної універсальної форми інжинірингової діяльності та інженерно-консультаційних послуг що ідеально підходить для всіх без виключення проектів. Напрацьована досвідом практика інжинірингу виробила велику різноманітність форм міжнародного співробітництва в цій галузі. У розвинених країнах налічується багато тисяч фірм і організацій, які виконують роботи типу інжиніринг. Деякі з них мають дуже вузьку спеціалізацію, обмежуючись консультаціями з окремих питань (плануванні, управлінні будівництвом, складанні балансів, архітектурному оформленні та ін.). Iнколи такi фірми можуть бути представленi одним експертом в будь-якої певної області, і вся його діяльність зводиться лише до консультування. Але у той самий час, наприклад для Сполучених Штатів Америки, притаманні фірми гіганти, які виконують роботи типу будівельного інжинірингу та беруть на себе всі функції по створенню відповідних об'єктів.

  У міжнародній практиці більшою мірою визначаються дві категорії інжинірингових і консультаційних фірм, що виконують роботи типу інжиніринг: спеціалізовані фірми (надання інженерно-технічних послуг – основна сфера їх діяльності) та промислові фірми (що поєднують надання інженерних послуг з виробничою діяльністю). Спеціалізовані інжинірингові фірми в залежності від виду послуг діляться, в свою чергу, на дві групи: інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні [1].

  Інженерно-консультаційні фірми надають технічні послуги у формі консультацій. Вони самі не займаються ні виробництвом, ні будівництвом. Сфера їх діяльності досить широка. Це і цивільне будівництво (порти, аеродроми, транспортні магістралі, шахти, міське будівництво), і промислові об'єкти, що використовують специфічні технологічні процеси. Інженерно- консультаційні фірми зазвичай не мають власної виробничої бази (машини, механізми, складські приміщення), хоча в окремих випадках у них є дослідне виробництво [2]. Їх сфера діяльності – виконання робіт типу «інжиніринг» без подальших постачань машин і обладнання або будівництва об'єктів. Вони зазвичай надають або повний комплекс інженерно-консультаційних послуг, що пов'язані з модернізацією, розширенням або розвитком існуючих об'єктів. Серед інженерно-консультаційних фірм розвинених країн можна виділити певну спеціалізацію як по видах надаваних інжинірингових послуг, так і по галузевої спрямованості. Так, американські, англійські, японські, італійські фірми надають переважно інженерно будівельні послуги в повному комплексі, тим часом як у французьких фірм переважають інженерно консультаційні послуги [2].

  Інженерно-будівельні фірми надають зазвичай повний комплекс інженерно-технічних послуг, включаючи проектування об'єкту, постачання обладнання, монтаж, налагоджування і пуск обладнання в експлуатацію. Ці фірми досить часто беруть на себе функції генерального підрядника об'єкту, залучаючи в якості субпостачальників машинобудівні та будівельні компанії [3]. Також крім проектування цивільних об'єктів, інженерно-будівельні фірми спеціалізуються в області розробки промислових об'єктів, і перш за все заснованих на використанні специфічних технологічних процесів. У перелік послуг інженерно-будівельних фірм входить:

• виконання замовлень на передпроектні послуги, включаючи маркетинг, матеріально-технічне постачання, підготовку кадрів і т.д., без подальших поставок обладнання або здійснення будівництва;
• надання комплексу послуг, пов'язаних з проектуванням промислових та інших об'єктів, а також виконанням будівельних робіт, поставкою, установкою і монтажем обладнання, пуском і введенням об'єктів в експлуатацію, тобто виконують замовлення на умовах “під ключ” або на умовах “готової продукції” [3].

  У промислово розвинених країнах (Сполучених Штатах Америки, Англії, Голландії, Японії та ін.) існують великі інженерні фірми, які мають свої філії за кордоном і здійснюють великий обсяг інжинірингових робіт. Такі фірми в своїй діяльності зазвичай орієнтуються в значній мірі на експорт. Наприклад, у німецьких інжинірингових фірм частка експортних замовлень становить приблизно 60%, у американських і французьких – близько 30% [4].

  Спеціалізовані інжинірингові фірми в залежності від характеру здійснюваних ними господарських зв'язків діляться на незалежні і родинні промислові компанії. Незалежні спеціалізовані фірми не мають родинних відносин з промисловими компаніями і в господарському відношенні самостійні. Однак на практиці більшість із них тісно пов'язані з однією або декількома великими промисловими компаніями, їх філіями або агентами і діють в їх інтересах [1].

  Спеціалізовані родинні інжинірингові фірми навпаки – це філії або дочірні компанії великих генеральних підрядників, які займаються інжиніринговою діяльністю як основною [1].

  Промислові фірми відносяться до другої категорії фірм, що виконують роботи типу інжинірингу. Їх зазвичай поділяють на компанії-проектувальники і компанії – виробники обладнання для певних галузей промисловості [5].

  Компанії-проектувальники, прагнучи зберегти секрети виробництва, виконують технологічне проектування з метою розширення або створення нового виробництва на основі власних патентів і ноу-хау, а підрядники використовуються для виконання інших інженерно консультаційних робіт, здійснюючи контроль за цими роботами.

  Для компаній – виробників обладнання, виконання робіт типу інжиніринг є засобом збільшення продажів основної продукції. Як правило, мова йде про проектування великих установок, виготовлення обладнання для яких виконується тією ж фірмою [6]. 

  Для здійснення операцій з надання інженерно-технічних послуг промислові компанії створюють у себе спеціальні конструкторські відділи або проектні бюро. Іноді машинобудівні компанії, які можуть проектувати тільки вузькоспеціалізовані підприємства або один з видів технологічних процесів, для проектування комплектних підприємств створюють спільні інженерні фірми.

  Нерідко, коли мова йде про будівництво великих об'єктів, фірми, які надають послуги типу інжиніринг, утворюють тимчасові або довгострокові консорціуми, до яких входять як національні, так і іноземні компанії. Фінансують такі консорціуми, як зазвичай, банки, встановлюючи зв'язок з генеральним підрядником, який несе відповідальність за діяльність всього консорціуму. Консорціуми, як правило, створюються шляхом укладення короткострокових і довгострокових угод між двома і більшим числом консультаційних, інженерно-будівельних, будівельних і виробничих фірм для здійснення технічно складних великомасштабних проектів [7].

  Кожен учасник консорціуму несе відповідальність за певний вид роботи згідно до його спеціалізації. У ролі головного консультанта зазвичай виступає головна компанія, яка здійснює загальне керівництво роботами.

  Вхідні в консорціуми фірми повністю зберігають свою самостійність. Але в тій частині діяльності, яка стосується цілей консорціуму, вони підпорядковуються обраному органу або керівництву. В основі ідеї утворення консорціумів лежить прагнення створити оптимальний варіант набору спеціалізованих інжинірингових фірм, маючи на увазі конкретний проект в умовах даної країни. Так, в 2001 році консорціум з двох фірм – ERINCO Sdn. Bhd. (Малайзія) і NJS Consultants Co., Ltd. (Японія) виграв торги, проведені Міністерством енергетики, водопостачання та комунікацій Малайзії, і отримав замовлення вартістю 530 млн. доларів на проектування і вдосконалення каналізаційної системи водоочисної станції в найважливіших промислових районах Малайзії [8]. 

  Ще одним прикладом такого співробітництва може служити консорціум “Набукко”, створений для будівництва газопроводу, який буде починатися на грузино-турецькому і / або ірано-турецькому кордоні, далі пройде по території Туреччини, Болгарії, Румунії, Угорщини до газорозподільного вузла Баумгартен в Австрії, з початковою пропускною спроможністю 8-10 млрд. куб. м. в рік. Будівництво газопроводу “Набукко”, вартістю 7,9 мільярдів євро було розпочато в 2011 році. Учасниками проекту є австрійська OMV, угорська MOL, болгарська Bulgargaz, румунська Transgaz, турецька Botas і німецька RWE. Кожен з учасників володіє рівними частками – по 16,67% [9].

  Зазначене багатьма фахівцями поступове перетворення у великих масштабах ринку виробника до ринку споживача (спочатку у провідних країнах світу, а потім, з середини 70-х років, і у інших) мало наслідком загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками і новими технологіями, таким чином явище інжинірингу дало поштовх до пошуку нових форм і методів ефективного ринкового управління [10]. 

  Отже інжинірингом в першу чергу можна вважати відпрацьовану технологію побудови і розвитку бізнесу, включаючи і розвиток нових технологій, оскільки в даній сфері завжди задіяні провідні світові компанії і людські ресурси. Застосування висококваліфікованого людського ресурсу в штаті інжинірингових компаній стало сприяти максимальному скороченню термінів введення об'єктів в експлуатацію, і, отже, прискоренню віддачі капіталу. 

Література

1. Consulting Engineering: // "A Guidance for the Engagement of Engineering Services", NY, 1972.

2. Derek P. Atherton: "Control Engineering Problems with Solutions", 1st edition, © 2013 Derek P. Atherton & http://bookboon.com ISBN 978-87-403-0374-2.

3. Alan C. Twort, J. Gordon Rees: "Civil Engineering Project Management", Fourth edition 2004, Jordan Hill, Oxford, ISBN 0-7506-5731-6.

4. European Development Fund, Annual reports for development, [Електронний ресурс]: http://ec.europa.eu/budget/biblio/documents/FED/fed_en.cfm.

5. Joseph W. Weiss, Ph.D., Robert K. Wysocki, Ph.D.: "5 Phase Project Management", Bentley College, The TMS Group.

6. Powell-Smith, Vincent; Stephenson, Douglas: "Civil Engineering Claims". London, 1989.

7. James Bean: "Engineering Global E-Commerce Sites: A Guide to Data Capture, Content, and Transactions (The Morgan Kaufmann Series in Data Management Systems)", 1st Edition.

8. World Trade Organisation [Електронний ресурс], World Trade Statistical Review 2017: https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/wts_e.htm. 

9. European Federation of Engineering Consultancy Associations, "Principles for general contract clauses", [Електронний ресурс]: http://www.efcanet.org/Publications/Publications.aspx.

10. Tom DeMarco: "Peopleware: Productive Projects and Teams", Journal "PC World", 1999, Dorset House.