Гуч Катерина Миколаївна 

студентка III курсу педагогічного факультету

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна

академія ім. Тараса Шевченка

Україна, м. Кременець 

«Самогубство – благання про допомогу, яке ніхто не почув»

Равіль Алеєв

  Анотація. У статті висвітлено окремі аспекти проблеми суїциду та причини його виникнення. Окреслено ознаки, що сигналізують про суїцидальні наміри. Подано загальні рекомендації щодо попередження спроб самогубства. 

  Ключові слова: самогубство, суїцид, суїцидальна поведінка, суїцидент, суїцидальні кризові стани.

  Завершення життя самогубством на сьогодні – непоодиноке явище. Суїцид трапляється серед різних вікових категорій, однак по відношенню до молодого покоління особливо жахає. В усі часи самогубство сприймалось негативно, способи, в які переривались людські життя, не виправдовувались, проблеми таким чином не вирішувались. Проте, всупереч усьому, суїцид залишається, «молодшає», а відповідна статистика коливається в залежності від тих чи інших чинників, особливо економічних.

  Суїцид з наукової точки зору одним із перших ґрунтовно описав французький соціолог Еміль Дюркгейм у своїй праці «Самогубство» (1897). Саме цього вченого вважають засновником суїцидології.

  В літературних джерелах поняття «самогубство», «суїцид» тлумачаться як умисне спричинення власної смерті, часто вчинене з відчаю, пов’язане з психічними захворюваннями, зокрема, депресією, біполярним розладом, шизофренією, алкоголізмом, наркотичною залежністю тощо [1]. Як відзначають дослідники, суїцид може бути раціональним актом, реалізованим у відповідності з моральними причинами (наприклад, уникнення втрати честі); соціальним, релігійним, філософським актом, що визначається особистісними установками; патологічним виявом різних психічних розладів (афективних, тривожних, маревних, інволюційних); наслідком гострої екзистенціальної кризи [2]. 

  Серед широких верств населення закріпилась думка, що самогубства здійснюються здебільшого без попередження. Насправді, люди, які планують самогубство, нерідко подають попереджувальні сигнали у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, жестів, емоційних реакцій або поведінкових виявів. Сигнали, що є криком про допомогу, можуть залишитись не почутими, не розпізнаними вчасно, тоді й вчиняється суїцид. Припущення «якщо людина говорить про самогубство, то вона його не вчинить» на практиці не справджується, хоча міф такий набув поширення. Люди, які зважуються на суїцид, найчастіше перед цим дають знати про свої наміри. Так трапляється у чотирьох випадках із п’яти [3].

  Чи можна людину підштовхнути до самогубства розмовою про суїцид? Можливо, згадка про це явище виявиться для неї ідеєю, яку вона не забариться втілити в життя? Навряд чи. Фахівці стверджують, що розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення. Навпаки, вона може відвернути безпосередню небезпеку самогубства завдяки щирому спілкуванню, висловленням піклування й турботи, підтримки.

  Суїцид не завжди завершується летально, тому в окремих людей складається враження, що він є виявом маніпуляцій, неординарним способом привернення уваги до своєї особистості. Ця думка, в більшості, хибна. Могли, зрештою, вплинути й непередбачувані фактори, або ж реалізація наміру виявилась складнішою, ніж передбачалось. Суїцидальні форми поведінки, «демонстративні» дії можна розглядати і як останні заклики та прохання про допомогу [2].

  В контексті розгляду проблеми суїциду інтерес викликає думка – чи дійсно самогубець бажає померти? Не завжди. Наміри суїцидентів нерідко є діаметрально протилежними, вони відкриті для допомоги з боку інших, навіть якщо та нав’язується. Після невдалої спроби самогубства людина може переосмислити своє життя, подивитись на власні проблеми під новим кутом і продовжувати жити, планувати діяльність. Більшість суїцидальних кризових станів є нестійкими, їх можна подолати за кваліфікованої допомоги. Однак, якщо кризова ситуація розгортається і полегшення не відчутне, ризик суїциду залишається високим. Отже, на іншому полюсі – повторна спроба суїциду. Відомо, що частота самогубств у осіб, які вдавались до цього раніше, у десятки разів вища, ніж у решти людей. Така ситуація закріплює в суспільстві думку, що схильність до самогубства залишається назавжди.

  Суїцид може спровокувати, як ми зазначали вище, психічний розлад. В цьому випадку ризик самогубства істотно підвищується, проте більшість суїцидентів не виявляють ознак психічного нездоров’я. Для них суїцидна ситуація тимчасова, вони просто не бачать конкретних шляхів розв’язання проблеми, не можуть їх навіть уявити.

  Ще один бік проблеми – хімічна залежність. Зловживання алкоголем і наркотиками з великою долею імовірності може спричинити самогубство [1].

  Як бачимо, суїцидальна поведінка включає такі вияви суїцидальної активності, як думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби. Вчені визначили конкретні ознаки, за якими можна розпізнати намір самогубства і попередити його виконання. Отже, про високий ризик вчинення суїциду сигналізують: відкриті висловлювання друзям, знайомим про бажання покінчити з собою (наприклад, «Мені все набридло!», «Навіщо мені жити?», «Ви ще пошкодуєте, але буде пізно!» та ін.); обговорення снів про смерть, скарги на передчуття швидкої смерті («Я відчуваю, що скоро помру!»); підвищений інтерес до феномену смерті, похоронних ритуалів, потойбіччя, способів самогубства; ретельна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів покінчити з собою та створення відповідних умов (накопичення отруйних і лікарських препаратів); незрозумілі довколишнім приготування до чогось таємничого; упорядкування своїх речей, наведення порядку в домі, роздавання майна, остаточне з’ясування стосунків; не характерний людині тривалий стан внутрішньої зосередженості, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, вести активний спосіб життя [2; 3].

  Зазначене вище наводить на думку, що численні спроби суїциду можна було б попередити, вчасно зреагувавши на зміни у поведінці, висловлюваннях людини, яка планує покінчити життя самогубством. Професійні уміння тут не є обов’язковими – достатньо бути спостережливим і не байдужим до життя тих, хто знаходиться поряд. Безумовно, суїцид – складне явище, але щоб розпізнати і вчасно відреагувати на суїцидальні наміри у конкретної людини, не потрібно володіти глибокими знаннями з психології або медицини. Достатньо почути фрази-сигнали, сприйняти їх серйозно, виразити підтримку або звернутися за відповідною допомогою. Вкладений час і зусилля не виявляться марними, адже людське життя – неоціненне. 

Література:

1. Бачериков А. М. Суїцидальна поведінка та її профілактика (Огляд літератури) / А. М. Бачериков // Український вісник психоневрології. Т.20. – 2012. – Вип. 2 (71). – С.53–56.

2. Лєбєдєв Д. В. Психологія суїцидальної поведінки / Д. В. Лєбєдєв, О. О. Назаров, В. П. Садковий та ін. / за заг. ред. О. В. Тімченка, ред. О. В. Тімченко. – Х.: УЦЗУ, 2007. – 129 с. 

3. Рибалка В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій проблемної особистості / В. Рибалка. – К.: Шк. світ, 2009. – 128 с.