Білошицька Валентина Іванівна

вчитель – методист початкових класів 

Коростенського міського ліцею

Україна, м. Коростень

  Анотація: Стаття розкриває суть та зміст психологічної готовності 6-річних дітей до шкільного навчання. Про фізичні та пізнавальні можливості, відносно вищу чутливість до навчання 6-річних дітей.

 Ключові слова: Психологічна готовність, соціально-психологічна, компоненти психологічної готовності, мотиваційний, інтелектуальний, особистісний, емоційний, вольовий, узагальнення переживань.

  Нова реформа освіти націлена на створення «партнерських відносин» між вчителем і учнем. У новому році на нас чекають досить сильні зміни шкільної освіти. Всі вони будуть подібними до європейських. Навчання починатиметься, як правило, з шести років. Діти з особливими потребами зможуть вступати до школи у віці фізичної готовності. Тривалість перебування в початковій школі для таких дітей можна буде подовжити з доповненням корекційно-розвивального складника [1, c. 21].

  Лілія Гриневич: «Наше завдання - кожній дитині дати доступ до якісної освіти. Успіх України в тому, щоб побудувати суспільство освіченого суспільства, тому що кожна дитина, незалежно від його здібностей, має право на успіх у житті, на максимальне розкриття своїх можливостей, яке може запропонувати якісну освіту» [1, c. 18].

  Освітню діяльність буде організовано з урахуванням навичок XXI століття відповідно до індивідуальних стилів, темпу, складності та навчальних траєкторій учнів: від комунікативних типів завдань (знайти спільну мову з друзями, учителями, однокласниками, батьками, незнайомими людьми). У навчанні будуть враховані вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей. Для цього запроваджується двоциклова організація освітнього процесу на рівнях початкової та базової загальної середньої освіти. Дітей навчатимуть справлятися зі стресом та напругою. Педагогічні задачі вирішуватимуться в атмосфері психологічного комфорту та підтримки. Нова українська школа буде розкривати потенціал кожної дитини. Буде забезпечено неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня, подолано будь-яку дискримінацію. Відзначатимуться зусилля й успіхи всіх учнів [1, c. 20].

  Вступ дитини до школи – важлива подія у її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психологічної готовності.

  Що таке психологічна готовність до школи? Це питання хвилює і вчителів, і батьків 6-річних дітей. Психологічна готовність включає здатність дитини до прийняття нової «соціальної позиції» - положення школяра, здатність управляти своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю, певний світогляд готовність до оволодіння, провідною в молодшому шкільному віці діяльністю – учбовою [2]. Психологічна готовність до навчання - це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна і соціально-психологічна готовність. 

  Можна виділити такі компоненти психологічної готовності: мотиваційний, інтелектуальний, особистісний, емоційний, вольовий, узагальнення переживань.

  Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів [3].

  Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи включає обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища. З метою діагностики інтелектуальної готовності до школи пропоную такі методики: «Малюнок людини» Керна-Йірасика та «Три дамки» О.Кравцової. Встановлючи інтелектуальну готовність дитини до навчання психолог визначає розвиток вербального та невербального інтелекту дитини та загального рівня її розумової активності.

  Особистісний компонент готовності складається з цілого ряду показників: дитина повинна чітко усвідомлювати свою внутрішню позицію, умінням спілкуватися з учителем, учнями. Для діагностики особистісної готовності до школи пропоную такі методики: «Сходинки» Дембо-Рубінштейн, «Хто більше» О.Кравцової.

  Емоційний компонент готовності дитини до навчання проявляється в тому, що вона іде до школи з задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримує впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Емоційно-вольова та особистісна (мотиваційна) готовність визначається за методиками «Графічний диктант», «Хатка» [4].

  Вольовий компонент готовності виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі вимагає довільного сприйняття, тобто вміння не тільки слухати, але й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.

  Узагальнення переживань проявляється в утраті безпосередньої поведінки, в узагальненому сприйнятті діяльності, у довільності поведінки, здатності підкоряти свою поведінку певним правилам і вимогам, виступає суттєвим компонентом психологічної готовності до шкільного навчання. Для діагностики цього компонента використовую методики: «Будиночок» І.Дубровіна, «Так і ні не говори» О.Кравцова.

  Психологічна готовність - це розвиток довільної регуляції діяльності. Для цього можна використати методику Й.Шванцара.

  Крім психологічного обстеження, доцільно фіксувати свої спостереження за поведінкою дитини:

1. Уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого, самостійно діяти за завданням дорослого, правильно відтворювати на аркуші паперу напрямок лінії.
2. Уміння орієнтуватися на систему умов задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних чинників.
3. Здатність до саморегуляції навчальної діяльності. Усвідомлення мети, уміння планувати дії з досягнення цілей, здатність орієнтуватися і відтворювати зразок, контролювати результати. Уміння діяти за правилом.
4. Уміння орієнтуватися у своїй роботі на зразок, точно копіювати його особливості розвитку довільної уваги дитини.

  Потрібно перевірити рівень тривожності:

1. Схильність дитини до неврозу за тестом-опитувальником «Оцінювання рівня тривожності й схильності дитини до неврозу».
2. Оцінювання рівня тривожності за тестом «Тривожність».

  Важливе значення має емоційна стійкість дитини під час навчання в школі:

1. Емоційно-позитивне ставлення до навчання у школі. Спостереження за поведінковими реакціями дитини.
2. Наявність або відсутність імпульсивних реакцій. Щоб дитина успішно вчилася, вона насамперед, повинна прагнути до нового шкільного життя. 

  Психологічне обстеження дитини, що вступає до школи, дає змогу націлити вчителя на слабкі та сильні сторони учня; допомогти батькам у вирішенні виховних задач, з якими вони стикаються з перших днів навчання у школі; визначити сформованість суттєвих для шкільного навчання особливостей психіки дитини; розкрити індивідуальну своєрідність психічного розвитку дитини та її потенційні можливості; намітити, якщо це потрібно, напрями психологічної корекції особистості дитини. Тому, при аналізі психологічної готовності дитини до школи висхідною одиницею має виступати специфіка дошкільного дитинства, взята в загальному контексті онтогенезу особистості [5].

Література

1. «Нова українська школа». Концептуальні засади реформування середньої школи. Мін. осв. і науки України 27.10.2016.- с. 4 – 40.
2. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Як визначити рівень розумового розвитку дитини? Діагностика готовності дітей до навчання в школі. — Тернопіль: “Богдан”, 1998.
3. Білан О. І., Партико Т. Б., Хома О. Є. Методичні рекомендації для діагностики шкільної зрілості дітей 6 — 7 років. — Українській освітній журнал. Конспект. Серія психологічна. – 1994. - № 1. - С. 39 - 105.
4. Головань Н. О. Вікові особивості дітей шестирічного віку та їх діагностика. Навчання і воховання шестирічних першокласників / Упоряд. К. С. Прищепа.— К.: Рад. Шк., 1990. С. 47 – 60.
5. Риженко Г. М. Визначення готовності шестирічних дітей до навчання і піклування про їхне здоров’я. — В кн.: Навчання і виховання шестирічних першокласників / Упоряд. К. С. Прищепа.— К.: Рад. шк., 1990. С. 10 – 15.