Олексюк Василь Михайлович

кандидат економічних наук, 

викладач кафедри менеджменту і маркетингу

ДВНЗ «Прикарпатський національний 

університет імені Василя Стефаника»

Україна, м.Івано-Франківськ

 

Волощук Ірина Анатоліївна 

кандидат економічних наук, 

викладач кафедри менеджменту і маркетингу

ДВНЗ «Прикарпатський національний 

університет імені Василя Стефаника»

Україна, м.Івано-Франківськ

 

  Анотація. В статті розглянуто, що підвищення ефективності споживання, передбачає формуванню стратегії енергетичного розвитку. Запропоновано концепцію інноваційного енергозабезпечення та її реалізація. Для використання джерел енергії розроблено та представлено заходи, щодо підвищення енергоефективності. Визначено чинники для підвищення енергозбереження та напрями підвищення рівня енергоефективності.

  Ключові слова: соціально-економічний розвиток, економічна безпека, науково-технологічна безпека, інноваційний розвиток, інноваційна діяльність, інноваційне енергозабезпечення. 

 

  Формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону має важливе значення для забезпечення ефективного управління цим процесом. Забезпечення енергією підприємств, організацій, соціальних об’єктів та населення є одним із першочергових завдань. Екстенсивний шлях енергозабезпечення та енергоспоживання, який властивий регіонам України, веде до вичерпання енергетичних ресурсів, збільшення навантаження на навколишнє середовище, погіршення здоров’я населення та підвищення рівня залежності регіонів і держави від зовнішніх джерел постачання. Дана залежність в свою чергу збільшує економічне навантаження. Адже зростання цін на енергетичні ресурси призводить до збільшення витрат коштів на їх закупівлю, а відповідно, зменшення обсягів фінансування інших сфер.

  Стратегічною ціллю розвитку регіону є не тільки задоволення потреб населення й економіки в енергії в спосіб, що відповідає принципам сталого розвитку, але і максимізація використання місцевих енергетичних ресурсів для формування збалансованого енергопостачання, забезпечення енергетичної і економічної безпеки. Стратегічне планування в цій сфер має покласти основу поступальному руху в досягненні цієї мети. Приймаючи до уваги вкрай енергоінтенсивний характер економіки, питання енергозбереження та енергоефективності, як способи досягнення мети, виходять на перший план. Окрім того, використання відновлюваних джерел енергії та місцевих видів палива має розглядатись, як важливий механізм в процесі стратегічного планування. 

  Формування стратегії енергетичного розвитку повинно передбачати підвищення ефективності споживання енергії, а не її збільшення, що виражатиметься у зниженні рівня енергомісткості економіки та стабілізації споживання енергії.

  Необхідна розробка державної концепції інноваційного енергозабезпечення, спрямованої на підвищення рівня енергозбереження, енергетичної ефективності та зменшення енергомісткості ВВП за рахунок реалізації інновацій. Розробка та імплементація концепції сприятиме стійкому енергозабезпеченню, формуванню високого рівня енергетичної безпеки на макро-, мезо- та мікрорівнях.

  Необхідними складовими пропонованої нами концепції інноваційного енергозабезпечення є:

1) забезпечення взаємозв’язку між національними та регіональними стратегіями енергозабезпечення; 

2) формування й облік баз даних щодо наявних і споживаних енергетичних ресурсів як у межах держави, так і регіонах, їх аналіз і погодження;

3) визначення пріоритетних напрямів енергозабезпечення та відповідних заходів їх реалізації на макро- та макрорівнях;

4) погодження заходів реалізації інноваційного енергозабезпечення;

5) забезпечення державного сприяння реалізації національних, регіональних і субрегіональних заходів.

  Реалізація концепції має на меті підвищення рівня доступності сучасного енергозабезпечення для всіх суб’єктів національної економіки.

  Реалізація концепції інноваційного енергозабезпечення передбачає розробку регіональних програм, які сприятимуть розширенню доступу економічних суб’єктів до сучасного енергозабезпечення шляхом використання нових/альтернативних енергетичних ресурсів, інноваційних технологій виробництва, переробки та використання ПЕР, новаторських схем фінансування енергозабезпечення (рис. 1).

Рис. 1. Концепція інноваційного енергозабезпечення

  Джерело: розроблено автором самостійно

 

  Однією з невід’ємних складових концепції інноваційного енергозабезпечення є сприяння прогресивному використанню альтернативних джерел енергії, що потребує втілення таких заходів:

1) забезпечення обліку використовуваних альтернативних енергетичних ресурсів і розширення їх використання;

2) оцінка доступних для використання альтернативних ресурсів і розробка планів їх використання;

3) визначення цільових споживачів альтернативних енергоресурсів;

4) застосування технологій використання альтернативних енергетичних ресурсів для енергозабезпечення цільових споживачів;

5) сприяння створенню автономних енергетичних систем на альтернативних енергетичних ресурсах;

6) розробка технологій широкомасштабного використання альтернативних енергетичних ресурсів;

7) реалізація бізнес-проектів у сфері оцінки потенціалу альтернативних джерел енергії та напрямів їх використання.

  Іншою складовою концепції є розробка заходів підвищення енергоефективності та зменшення енергомісткості ВВП. Енергозбереження – один із пріоритетних напрямів підвищення енергетичної ефективності, що являє собою комплекс заходів, націлених на створення організаційних, фінансових та інших умов для раціонального й економного використання паливно-енергетичних ресурсів.

  Підвищення рівня енергоефективності й енергозбереження, забезпечення економічно доступних, екологічно прийнятних енергетичних ресурсів достатньої кількості можливе за рахунок:

1) формування взаємопов’язаних програм розвитку національних і регіональних програм енергоефективності;

2) погодженість відповідних норм і стандартів;

3) використання чіткої системи показників енергоефективності;

4) застосування інноваційних технологій виробництва, переробки, розподілу та споживання ПЕР;

5) упровадження інновацій у традиційних системах енергоспоживання, спрямованих на зменшення споживання ЕР;

6) розробка інноваційних систем енергоспоживання;

7) проведення інформаційних, освітніх та інших програм щодо раціонального використання ПЕР;

8) створення інноваційних механізмів інвестування та фінансування заходів, націлених на підвищення енергоефективності.

  Основне задавдання концепції – забезпечення стійкості процесу підвищення енергоефективності в усіх секторах економіки, в тому числі за рахунок стимулювання механізмів енергозбереження економічних суб’єктів і населення, зниження витрат на імпорт ПЕР і, відповідно, витратної частини бюджету та підвищення доходної за рахунок зменшення викидів парникових газів (рис. 2). 

  Реалізація енергоефективної політики держави не може реалізовуватися без використання організаційно-технічного потенціалу енергозбереження та зменшення енергомісткості ВВП. Реалізація організаційно-технічного механізму підвищення енергоефективності суттєво залежить від діяльності органів виконавчої влади. 

Рис. 2. Напрями підвищення рівня енергоефективності 

    Джерело: розроблено автором самостійно

 

  Побудова стратегії безпечного енергетичного забезпечення передбачає раціональне використання сукупних енергетичних ресурсів. Розв’язання цієї проблеми передбачає поєднання різних видів ресурсів: фінансових, матеріальних, науково-технічних, трудових; розробки оптимального механізму використання наявних енергетичних ресурсів за дотримання відповідних екологічних стандартів і системи регулювання взаємодії суб’єктів енергетичної сфери; упровадження у практику останніх науково-технічних здобутків у енергетичній сфері. 

  Енергетична система є досить статичною, енергетичні об’єкти – капіталоємними. При цьому, модернізація енергетичної сфери потребує вкладання значних коштів, що зумовлює необхідність розробки та реалізації стратегії інноваційного оновлення енергетичної сфери національної економіки. 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Від безпеки національної енергетичної компанії до енергетичної безпеки держави. – К., НІПМБ. – 2004. – С. 31

2. Левченко Г. Вертикальна інтеграція в нафтовій галузі України / Г. Левченко // Економіст. – № 5. – 2005. – С. 5-7.

3. Чекаленко Л. ЄС–Україна: енергетична залежність / Л. Чекаленко // Віче. –2009. – №18. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1639/.

4. Шевцов А. І. Енергетична Незалежність. Шляхи та ціна забезпечення / А. І. Шевцов, М. Г. Земляний // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.db.niss.gov.ua/docs/energy.

5. Key Figures. Market Observatory for Energy // European Commission: Directorate General for Energy, 2011. – June, 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/energy/observatory/eu_27_info/doc/key_figures.pdf.