Іщенко Тетяна Анатоліївна

вчитель фізики

Полтавська загальноосвітня школа № 25, м. Полтава

 

Захлистун Єлизавета Тарасівна

учениця

Полтавська загальноосвітня школа № 25, м. Полтава

 

  Анотація: обґрунтовано особливості виникнення захворювання, що характеризується порушенням обміну речовин в організмі котів. Подано чинники, що впливають на виникнення сечокам’яної хвороби у котів, особливості ускладнень під час її проходження та обґрунтовано причини захворювання домашніх тварин. 

  Ключові слова: сечокам’яна хвороба, симптоми, вік тварин, тип годівлі. 

 

  Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) – захворювання, що характеризується порушенням обміну речовин в організмі, супроводжується утворенням і відкладанням сечових каменів, які можуть локалізуватися в нирках, сечоводах, сечовому міхурі і сечівнику. Найчастіше цим захворюванням хворіють вівці, хутрові звірі (норки), коти, собаки деяких порід, велика рогата худоба. Сечокам’яна хвороба котів у структурі захворюваності становить від 5% до 10% (близько 7%) від загальної кількості хворих. І смертність з причин сечокам’яної хвороби у котів вища, ніж у людей і собак [2].

  Причини сечокам’яної хвороби повністю не вивчені, але на це захворювання впливає ряд факторів. Їх можна поділити на два види:

- екзогенні фактори (кліматичні і геохімічні умови, дієтичний фактор).

- ендогенні фактори (гормональний дисбаланс, анатомічні особливості, аномалії сечовивідної системи, порушення функцій шлунково – кишкового тракту, різні інфекції).

  Спочатку захворювання розвивається непомітно, без виражених симптомів. Великі камені довго не дають про себе знати, особливо при ураженні однієї нирки. Дрібні камені, нерідко у вигляді сечового піску, можуть закупорювати певні ділянки сечовивідних шляхів і викликати утруднене сечовиділення. Відбувається розширення цих ділянок сечової системи, яке викликає неспокій тварин під час болючих відчуттів. При защемленні каменів можуть бути сечові кольки у вигляді болючих приступів.

  Захворювання часто ускладнюється гідронефрозом, пієлітом, уроциститом, уретритом, парезом і паралічем сечового міхура. Нерідко буває і розрив сечового міхура [1].

  Визначено, що сечокам’яну хворобу мають коти всіх порід і навіть безпородні. В основному це коти персидської породи та самці [3].

  Наше дослідження проводилося на базі ветеринарної клініки Полтавської державної аграрної академії (кафедра терапії). Об’єктом дослідження були 10 тварин віком від 1 до 10 років.

  Ми використали такі методи дослідження:

- клінічні: загальний огляд, поведінку, температуру тіла, пальпацію нирок і сечового міхура;

- лабораторні: дослідження сечі, експрес тест Urine RS;

- ультразвукова діагностика.

  Клінічне дослідження котів проводять з метою перевірки стану їхнього здоров’я щодо різних захворювань. Спочатку наших тварин ми оглянули. Вони повинні бути рухливі, веселі, мати гарний апетит, рівне дихання, вологу і холодну мочку носа. Важливим показником здоров’я тварин є нормальна температура тіла. Для вимірювання температури ми використали метод термометрії, коли ветеринарний або медичний термометр після струшування і змащування вазеліновим маслом вводять в пряму кишку тварин. Методом пульпації ми дослідили живіт котів. При сечокам’яній хворобі живіт стає тугий і болючий.

  Сечу ми досліджували двома шляхами, визначали її колір і прозорість та досліджували за допомогою експрес тесту Urine RS.

  З допомогою ультразвукового дослідження ми визначали локалізацію каменя, його форму, розміри, стан структури. Спеціальної підготовки тварина не потребує, але слід пам’ятати, що у товстих тварин місце локалізації нирок простежується з певними труднощами. Сечовий міхур досліджують тільки добре наповненим, камені в ньому виявляються дуже легко, незалежно від свого мінерального складу.

  Нами встановлено, що частіше хвороба реєструється в котів віком від 1 до 5 років – в 30 %, рідше віком більше 5 років – у 20% випадків (табл.1).

 

Таблиця 1

Кількість випадків захворювання котів сечокам’яною хворобою залежно від віку

 

  Також таке захворювання частіше зустрічається в кастрованих котів – у 40%, рідше в не кастрованих – у 10% випадків (табл.2). 

Таблиця 2

Кількість випадків захворювання сечокам’яною хворобою кастрованих і некастрованих котів

 

  Корми також відіграють у цьому захворюванні важливу роль. Сечокам’яну хворобу частіше мають тварини, що мали тип годівлі готовими сухими кормами (Kiticat ,Whiskas) - у 30%, змішаний тип годівлі (натуральні корми та готові корми) – захворювання мали 10 % котів, при годівлі натуральними кормами – 10 % котів (рис.).

Рис. Тип годівлі котів, хворих на сечокам’яну хворобу

 

  Висновки. За результатами досліджень встановлено, що у котів, які харчуються готовими сухими кормами економ-класу (Kiticat, Whiskas) порушується обмін речовин, що призводить до виникнення сечокам’яної хвороби. Прояв захворювання є характерним в більшій мірі для кастрованих тварин віком від 1 до 5 років. 

  У зв’язку з тим, що ми розглянули не всі причини, які впливають на сечокам’яну хворобу котів – це питання потребує проведення подальших більш глибоких досліджень.

 

Література

1. Внутрішні незаразні хвороби тварин / М. О. Суданов, М. І. Цвіліховський та ін.; за ред. М. О. Суданова. – Київ, 2002. – С.282 – 284.

2. Внутрішні хвороби тварин / В. І. Левченко, В. В. Влізло, І. П. Кондрахін та ін.; за ред. В. І. Левченка. – Біла Церква, 2010. Ч.2. – 610с.

3. Локес П. І. Сечокам’яна хвороба у собак і кішок / П. І. Локес. – Полтава, 2006. – 80с.