Трофіменко В.А.,
студентка Житомирського державного університету імені Івіна Франка
Керівник: кандидат філологічних наук, доцент Савчук І.І.
Annotation: Exploring the complex analysis of the discourse of modern English-speaking family, formed under the influence of changes in the second half of the twentieth century and which are inherent in depending on sex, age and family roles, a wide range of communication tactics, typical and new conflict communicative situations, highest requirements for the communicative competence of speakers.
Key words: modern English-speaking family discourse, family communication, traditional and new stereotypes, communicative tactics, conflict communicative situation.
Мета статті: визначити основні дискурсивні і комунікативно-прагматичні риси англомовного сімейного спілкування.
Виклад основного матеріалу: Комунікація – це процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших). Цей процес включає в себе учасників, контекст, повідомлення, канали, присутність або відсутність шумів і зворотний зв'язок.
Соціальний контекст включає в себе мету комунікації і вже існуючі взаємини між учасниками. Те, в якій ситуації відбувається комунікаційна подія, впливає на зміст повідомлень і на те, як ці повідомлення формуються, передаються, розуміються. Так, люди по-різному розмовляють з дитиною за обіднім столом і з клієнтом на роботі.
Психологічний контекст включає в себе настрої і почуття, які кожен із співрозмовників привносить в спілкування.
Культурний контекст включає в себе переконання, цінності, відносини, соціальну ієрархію, релігію, ролі груп і поняття часу.
Всі ці визначення вказують на те, що в процесі комунікації суб'єкти, передаючи інформацію і обмінюючись нею, сигналізують про свою діяльність і встановлюють з ними необхідні зв'язки, які в свою чергу допомагають їм реалізовувати свої цілі. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації [5;105].
В сучасних сім’ях зустрічаються такі стилі спілкування:
- Авторитарний. Передбачає жорстке керівництво і придушення ініціативи малюка. Він або замикається в собі, або бунтує проти старшого покоління.
- Ліберально-попустительский. Це спілкування на принципі вседозволеності. Син чи донька перестають рахуватися з думкою батьків.
- Гиперопіка. Дитина виростає несамостійною егоїстом. Він постійно звертається за порадами до дорослих, вішає на них свої проблеми.
- Відчужений. Старше покоління не цікавиться життям молодшого. Діти стають байдужими і чужими. Спілкування як такого немає.
- Демократичний. Правильна побудова стосунків у сім'ї, де домінуючим чинником є можливість компромісу.
Найефективнішим стилем виховання є ціннісне ставлення до дитини і розуміння необхідності її нормальної і своєчасної соціалізації. Цей стиль спирається на потреби дитини в позитивних емоціях і в реалізації домагань на визнання. При доброзичливості і любові до дитини батьки вчать її наслідуванню, використовуючи навіювання та переконання [2;23-25].
В залежності від віку дитини, особливостей її характеру і стилю виховання, якого дотримуються дорослі складаються правила спілкування між дітьми і батьками. Психологи виділяють чотири важливих етапи формування таких відносин:
1) Залежність (від народження до 11 років) - у цьому віці зазвичай не виникає серйозних проблем. Якщо дорослі люблять малюка, він із задоволенням проводить час із батьками, охоче з ними спілкується.
2) Протистояння (12-20 років). Відчувши себе дорослим, спадкоємець у всьому намагається суперечити батькові й матері, домагаючись власної свободи.
3) Незалежність (21-40 років). З'являється в процесі дорослішання, досягаючи апогею в середньому віці.
4) Взаємозалежність (після 40). Доросла людина знову зближується з батьками, усвідомлюючи цінність цього зв'язку [5].
Сім'я як соціальна одиниця завжди розвивалась паралельно і узгоджено з іншими соціальними інститутами. На початку ХХІ століття сімейні міжособистісні стосунки у повній мірі віддзеркалюють основні суспільні зміни останніх 50 років, поштовхом до яких стали ідейні (ціннісні), феміністичні, економічні, соціальні та медичні чинники. Серед них найбільший вплив на сімейну комунікацію мали поява альтернативних сімейних формацій із симетричними міжособистісними стосунками, перенесення народження дітей на більш пізній період, зростання кількості розлучень та одноосібних сімей. Проте ці зміни не призвели до прогнозованого занепаду сім'ї як соціального інституту, а спричинили крах тільки одного з його різновидів - нуклеарної сім'ї (nuclear family), яка спиралася на патріархальне волевиявлення.
Плюралізм - це характерна ознака сім'ї на межі тисячоліть. Співіснування багатьох різновидів сімейних формацій безпосередньо відобразилось на лексемі `family', яка більше не є однозначною. Усі нові колокації з цією лексемою слугують субкатегоризації сімейних стосунків у концептуальній картині світу носіїв англійської мови (blended family, symmetrical family, neo-traditional family, nuclear family, weekend family). Як результат свідомої зацікавленості носіїв мови у розв'язанні проблем сучасного сімейного дискурсу, англійська мова збагатилась також значною кількістю словосполучень з лексемами father та parent. Водночас мовна дискримінація є несхвальною, тому лексеми із конотацією відчуження замінюються евфемізмами (stepfather - husband of my mother /Harry / he) [6].
Отримані результати дослідження дискурсу сучасної англомовної сім'ї дали змогу сформулювати таке його визначення: сімейний дискурс - це міжособистісне спілкування споріднених сімейними зв'язками осіб, якому притаманні залежна від статі, віку та сімейних ролей адресантно-адресатна конфігурація, широкий набір комунікативних тактик, конфліктонебезпечні типові та новітні комунікативні ситуації та вищі вимоги до комунікативної компетенції мовців [1;202].
Аналіз впливу фактору влади на міжособистісну комунікацію в родині дає можливість стверджувати, що конфліктні ситуації часто виникають унаслідок міжрольової та внутрішньорольової невизначеності членів сім'ї, застосування влади для вираження почуттів, а також у випадку використання жінками вербальних засобів волевиявлення. Активна дія у сучасних умовах традиційних сімейних рольових стереотипів (зокрема, концептуальної метафори „курка”) зумовлює те, що сучасними жінками сьогодні легше приймаються нові суспільні ролі, ніж сімейні. Особливо динамічно розвиваються нові чоловічі рольові стереотипи, зокрема ПРИСУТНЬОГО БАТЬКА, що сприяє поширенню в англійській мові нових колокацій з лексемою `father' (Sunday dad, weekend father, one-day dad, part-time dad; proper, real, good, bad father/dad). Як результат, у майбутньому можна очікувати на появу нових ознак чоловічого мовлення та нових комунікативних тактик у сімейних ролях ЧОЛОВІК та БАТЬКО [6].
Найбільш конфліктонебезпечними новітніми комунікативними ситуаціями дискурсу сучасної англомовної сім'ї є „зрада”, „сім'я на вихідні”, „поповнення сім'ї”, яким притаманні такі ознаки, як:
- конструювання комунікативних пасток, які базуються на вираженні мовцем та викликанні в адресата негативних емоцій, що втілюються на мовленнєвому рівні через емоційно марковані одиниці (мовленнєві акти експресиви, звинувачення, докори, образи, засоби вираження категорії заперечення, лексичні одиниці з негативним денотативним чи конотативним значенням і т.д.);
- високий рівень мовної експлікації, який викликаний обмеженим доступом до фонової інформації і забезпечується через відмову від комунікації на рівні „імплікатур” та категоризацію і вербалізацію почуттів.
Проаналізований матеріал показав, що міжособистісна комунікація між ЧОЛОВІКОМ і ДРУЖИНОЮ тяжіє до симетричності. Але сучасну сімейну міжособистісну комунікацію визначає не очоловічена жіноча сутність, яка є характерною ознакою сучасних жінок із високим соціальним статусом - жінки у ролі ДРУЖИНИ продовжують застосовувати компромісні комунікативні тактики, а те, що ЧОЛОВІКИ під впливом соціального очікування почали використовувати поряд із комунікативними тактиками домінування також комунікативні моделі, в основі яких лежить апелювання до емоцій адресата.
Отже, комунікація між БАТЬКАМИ та ДИТИНОЮ представлена цілеспрямованими комунікативними діями, завдяки яким і дорослі, і діти досягають своїх комунікативних цілей. Основною комунікативною стратегією БАТЬКІВ, від якої залежить рівень соціалізації ДИТИНИ, є стратегія виховання. На відміну від стратегії впливу, комунікативні тактики якої спрямовані на досягнення короткострокових цілей через емотивну сферу ДИТИНИ, стратегія виховання формує особистість ДИТИНИ на основі чітко сформульованих аргументів, потенційного покарання за девіантну поведінку, засудження чи похвали. Внаслідок „вербального егоцентризму” основною комунікативною стратегією маленької ДИТИНИ у спілкуванні з БАТЬКАМИ виступає стратегія самовираження.
Результати дослідження вказують на те, що акцент у міжособистісних стосунках ставитиметься на комунікацію, що пояснюється перш за все відкритим характером сімейних стосунків. Проте через різноманітність сімейних утворень первинна мовна соціалізація може виявитися недостатньою для формування успішного сімейного дискурсу, тому зросте потреба у фаховій допомозі не тільки психологів, але й фахівців із комунікативної лінгвістики.
Список використаних джерел
1. Ільченко О.М. Етикет англомовного наукового дискурсу. – К., 2002. – 288 с.
2. Котирло В. К. Вплив взаємин у сім’ї на виховання емпатії у дітей. – К.: Рад. школа, 1985. – 140 с.
3. Кох В.А. Предварительный набросок дискурсивного анализа семантического типа // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1978. – 193 с.
4. Почепцов Г.Г. (мол.) Теорія комунікації. – 2-ге вид., доп. – К.: ВЦ "Київський університет", 1999. – 397 с.
5. Основні «сімейні» періоди [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сторінки: http://faqukr.ru/samovdoskonalennja/148805-pravila-spilkuvannja-z-batkami-kultura.html
6. Дискурс сучасної англомовної сім’ї [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сторінки: http://revolution.allbest.ru/languages/00307968_0.html
