Малік Тетяна В’ячеславівна
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського»
Україна, м. Київ
Анотація. Розкривається історія виникнення літографії, описується спосіб та техніки літографічного друку.
Ключові слова: літографія, плаский друк, ілюстрація, графічні техніки
Постановка проблеми. В часи науково-технічного прогресу зростає потреба в легких, ефективних і, найголовніше, дешевих методах друку, при цьому поступово забуваються випробувані віками техніки, зокрема літографія. Це призводіть до того, що дані техніки поступово вимирають не тільки як спосіб друку, але і як окремий вид графічного мистецтва.
Актуальність проблеми. Виявлення широкого спектру можливостей літографії, як унікального способу якісного друку у станковій та книжковій графіці, має велике значення не тільки як засіб популяризації даного виду друку, але і для збереження її як виду мистецтва.
Виклад основного матеріалу дослідження. В час, коли всюди нас оточують новітні технології, літографія може здатися застарілим поняттям. Колись ця технологія була популярною, але зараз вона майже зникла з виду, поступаючись новим ідеям і методам.
Літографія була винайдена в Німеччині в 1796-98 роках. Вперше друк цього виду використав А. Зенефельдер. У 19-му столітті починає широко використовуватися для друку морських карт, книжкових ілюстрацій, плакатів, етикеток, репродукцій. В 30-х роках мінулого століття літографія як метод тиражування почала витіснятися офсетним друком. З того часу вона починає розвиватися як техніка виконання художніх естампів.
Літографія відноситься до плаского друку і базується на взаємній антипатії жирових сполук і води. Відбиток виконується з рівної поверхні літографського каменю чи пластини, без заглиблень чи виступів. Поверхні, які мають бути надруковані, добре вбирають жирові сполуки, а значить друкарську фарбу.
На вологу поверхню каменю чи пластини наносять валиком фарбу, а поверх неї кладуть лист паперу. Потім форму для друку проганяють через прес, при цьому тиск регулюється за допомогою рейбера поперек поверхні каменю. В техніці літографії спочатку використовували виключно вапняк, а в наш час літографи також використовують спеціально оброблені мікрозернисті пластини цинку чи алюмінію.
Між каменем та металевою пластиною існує декілька відмінностей. Камінь є більш пористим матеріалом і тому має краще виражені абсорбуючі властивості. В результаті при нанесенні заливок туш на камені буде виглядати блідою, а на відбитку - більш темною, а також на камені легше добитися тональних градацій. Крім того камінь полегшує на несення корректив, легко піддається вишкрябуванню і повторному травленню. Кращим каменем для літографічної справи вважають баварський вапняк світлого жовто-сірого кольору.
Зображення на камені може бути виконано літографською тушшю, олівцем чи клеєм. Якого б кольору фарби не використовувалися для виконання відбитку, оригінальна робота на камені повинна бути завжди чорно-білою, а матеріал для нанесення малюнку на камінь або пластину повинен містити жирові компоненти. Існує велика кількість рецептур для приготування літографських олівців і туші, але загалом всі вони містять віск, тваринний жир і мило в різноманітних пропорціях, а також чорний пігмент (сажу). В процесі створення зображення з літографського каменю відображається зворотнє (дзеркальне) зображення оригінального малюнка, тому при перенесенні зображення на друковану форму може використовуватися дзеркало, також можливе перенесення через кальку або тонкий папір, з внутрішнього боку якого рівномірно нанесена сангіна. Процес виконання літографічного рисунку подібний до малювання на папері, але з більшими можливостями поєднання технік, застосування чітких контурів з заливками, розмивками туші, використанням пера, пензлів, олівця та інших інструментів, при цьому можна створити зернистий напівтональний ефект за рахунок зернистої фактури літографічного каменю.
Після завершення роботи камінь протравлюють кислотною сполукою. Протравлені ділянки легко змочуються водою, але відштовхують літографську фарбу, а на місця, де був нанесений малюнок, легко прилипає фарба, але вони не змочуються водою. Далі папір вводять під тиском в контакт з формою (каменем чи пластиною), завдяки чому утворюється відбиток.
Характерні особливості літографії як мистецтва з’явились ще у 19-му столітті. Ф. Гойя був першим художником, який досліджував можливості даного художнього виду друку. Невдовзі за ним пішли Т. Жеріко і Е. Делакруа. Намагаючись зобразити кожного птаха в Північній Америці натураліст і художник Дж. Одюбон видав «Птахи Америки», які набули великої популярності і були перевидані обмеженим тиражем у вигляді хромолітографії в 1844 році. Плакати А. Де Тулуз-Лотрека для Фолі Бержер і Мулен Руж, створені у 1890-х роках, залишаються культовими образами декадансу епохи «кінця століття», а елегантні композиції А. Мухи є втіленням шарму жіночності у стилі модерн. М. Шагал, А. Матіс, Ж. Міро і П. Пікассо, E. Мунк, М. Ешер - всі вони досліджували літографію, відкриваючи нові техніки згідно своїх мов візуального спілкування.
Висновки. Незважаючи на появу нових революційних технологій, літографія глибоко вкоренилася як вид мистецтва. В еру масового виробництва, друку жикле сумнівної якості, вирішення проблем нашвидкуруч є нормою. Трудомісткий спосіб літографського друку в таких умовах одразу ж додає цінності витвору мистецтва.
Літографія відкриває великі можливості у передачі фактури і інших виразних художніх засобів, кожен відбиток вважається оригіналом і має художню цінність. Авторська графіка робиться завжди обмеженим тиражем, про що свідчить нумерація кожного відбитку тиражу, обов’язкова для оригінальних літографій. Хоча літографія є досить трудомісткою, іноді непередбачуваною графічною технікою, вона має велику кількість прихильників і використовується як в станковій графіці, так і в книжковій.
Література
1. 1. Кузнецов Э. Д. Фактура как элемент книжного искусства. – Москва, «Книга», 1979
2. 2. Donald Saff. History and process. Printmaking. - «Holt, Rinehart and Winston», 1978
3. 3. Валуенко Б.В. Архітектура Книги. – Київ, «Мистецтво», 1976
1. 4. Matthias Arnold. Toulouse-Lautrec. - «Taschen», 2012
