Волошин Олена Романівна

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри анатомії, 

фізіології та валеології 

Дрогобицького державного 

педагогічного університету 

ім. Івана Франка

м. Дрогобич

Україна

Волошин Галина Романівна

студентка 5 курсу

Національного юридичного 

університету 

ім. Ярослава Мудрого

м. Харків 

Україна

  Анотація: Негативна тенденція до погіршення здоров’я молоді на рівні загальноосвітньої школи обумовлена певними чинниками, а саме: емоційним дискомфортом, спричиненим труднощами навчально-виховного процесу, перевантаженням програмним матеріалом, браком організації здорового дозвілля, відсутністю сформованої мотивації на здоровий спосіб життя. Така ситуація потребує впровадження у практику роботи шкіл здоров’язбережувальних технологій, які передбачають взаємозв’язок та взаємодію всіх факторів навчально-виховного процесу, спрямованих на збереження і зміцнення здоров’я учнів. 

  Ключові слова: здоров’язбережувальне середовище, здоровий спосіб життя, здоров’я.

  На сучасному етапі людина, її життя і здоров’я визначаються як найвищі людські цінності, бо саме вони є показником цивілізованості суспільства. Здорова, розумна, успішна молодь – гордість кожної нації. Проте, на сьогодні, статистика стану здоров’я молоді є невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. З них 30% мають два та більше захворювань. Поряд з тим, викликає занепокоєння подальше зниження віку дітей, схильних до різного роду девіацій. Тому актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як цінності уже в шкільному середовищі. Звідси випливає завдання сучасної школи – формування в учнів потреби зберігати та зміцнювати своє здоров’я через формування в ній здоров’язбережувального освітнього середовища.

  У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язбережувальні освітні технології, до яких належать всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів і виховують культуру здоров’я. Саме зі школи починається цей шлях – через навчально – виховний процес, де на уроках слід проводити цілеспрямовану роботу по формуванню в учнів валеологічної свідомості, навиків здорового способу життя. 

Проводячи аналіз літературних джерел нами виділено наступні типи здоров’язбережувальних освітніх технологій:

ü        психолого-педагогічні;

ü        медико-гігієнічні;

ü        фізкультурно-оздоровчі;

ü        особистісно-розвивальні;

ü        соціально-адаптуючі;

ü        екологічні;

 ü        технології забезпечення безпеки життєдіяльності.

  Виокремлено типи здоров’язбережувальних технологій зорієнтовані на формування в учнів здоров’язбережувальної компетентності завдяки зміцненню в них ціннісного ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших людей, розширенню бази знань про здоров’язбережувальну поведінку й удосконаленню умінь і навичок збереження індивідуального здоров’я на рівні духовного, соціо-культурного та фізіологічного складників.

  Поняття «здоров’язбережувальні технології» охоплює всі напрями діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування культури здоров’я учнів, позитивної мотивації на здоровий спосіб життя. 

  Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначенні (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров'я учнів. Деякі вчені пропонують виокремлювати поняття «здоров'яформуючі виховні технології», розуміючи під ним ті психолого-педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров'я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню, формуванню уявлень про здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя.

  Науковці вважають, що здоров’язбережувальними освітніми технологіями необхідно вважати всі педагогічні технології, які не шкодять учням. 

  Проблему збереження здоров’я та формування сприятливого здоров’язбережувального освітнього середовища учнів за сучасних умов навчання висвітлювали у своїх працях такі дослідників: Т. Бойченко, О. Бондаренко, Л. Ващенко, М. Гончаренко, В. Оржеховська. Аналіз чинників формування здоров’язбережувального освітнього середовища в загальноосвітньому навчальному закладі висвітлювали: О. Ващенко, В. Звєкова, О. Клестова, К. Оглоблін. Дослідник цієї проблеми Н. Міллер доводить, що здоров’язбережувальне освітнє середовище сприяє впровадженню здоров’язбережувального навчання як процесу взаємодії учнів і вчителя, результатом якого є засвоєння знань, умінь, навичок, способів творчої діяльності, системи цінностей і збереження здоров’я учасників освітнього процесу [3, с. 18]. Здоров’язбережувальне освітнє середовище можна розглядати як цілеспрямовану і професійно спрямовану систему дидактичних умов, в якій засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток творчого мислення і формування емоційно-ціннісного ставлення до власного здоров’я відбувається в ситуаціях фізичного, емоційного, інтелектуального, соціального, духовного комфорту [2]. 

  В шкільних умовах ці технології охоплюють грамотно складений розклад уроків, використання вчителями на уроках та на перервах прийомів рухової активності, нейтралізації стресів, організація гарячого харчування, зв’язок навчального матеріалу з життям, озброєння учнів екологічними знаннями – це повсякденна діяльність будь якого навчального закладу. Ефективність позитивного впливу на здоров’я школярів різних оздоровчих заходів визначається не хаотичністю методів, а системною роботою за всіма напрямками.

  Таким чином, здоров’язбережувальні освітні технології це системний метод програмування цілей, конструювання змісту, форм, методів та засобів навчання й виховання, спрямованих на підвищення рівня індивідуального здоров’я дітей.

Література:

1. Ващенко О. Організація здоров’язберігаючої діяльності початкової школи / О. Ващенко, С. Свириденко // Початкова освіта. – 2005. – № 46 (334). – С. 2– 4. 

2. Маджуга А. Г. Теория и практика формирования и развития валеоконативных стратегий личности в контексте здоровьетворящего образования в современной школе / А. Г. Маджуга. – Шымкент : Изд- во ЮКГУ им. М. О. Ауезова, 2005. – 386 с. 

3. Миллер Н. Д. Здоровьесберегающее обучение детей санаторних классов общеобразовательной школы : автореф. дисс. на соиск. ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Миллер Н. Д. – Новокузнецк, 2006.