Дячок Оксана Миронівна
Кандидат архітектури, доцент
Тернопільський національний педагогічний університет
ім. Володимира Гнатюка
Україна
Тернопіль
Анотація. У статті досліджується мистецтво розпису Тернопільського кафедрального собору, пам’ятки архітектури ХVIII століття. Проведений аналіз зображення Богородиці з точки зору відповідності їх іконографії.
Ключові слова: храм, пам’ятка архітектури, бароко, розпис, ікони, іконографія, Богородиця.
Abstract. The article examines the art of painting of the Ternopil Cathedral, the architecturural monument of the eighteenth century. The analysis of the image of the Virgin was held in terms of compliance with their iconography.
Key words: Church, a monument of architecture, Baroque, paintings, icons, iconography, mother of God.
Постановка проблеми. Тернопільська катедра є пам’яткою архітектури ХVIII століття, збудована у стилі пізнього європейського бароко. На жаль, після переобладнання собору під картинну галерею у 1989 році були знищені унікальні фрески. Робота по оздобленню храму почалась тільки із настанням незалежності України. Над його фресками працювали багато високопрофесійних художників, іконописців, різьбярів [5, с.128].
Архітектура та передумови будівництва Тернопільського храму не раз привертли увагу духовних осіб, краєзнавців, дослідників таких як Л.Бойцун [1, 2], О.Глубіша [5, 6], І.Дуди, О.Субтельного[7], Б.Новосядло, Н. Шподарунка [6] та ін. Проте, висвітлення особливості розписів із зображенням Богородиці та їх аналіз з точки зору відповідності іконографії до сьогодні не розглядалось.
Метою статті є аналіз розписів із зображенням Богородиці з точки зору відповідності їх іконографії.
Виклад основного матеріалу.
Наскрізною темою українського іконопису та стінопису є шукання заступництва Діви Марії. Не дивно, що значне місце у розписах Тернопільського храму, який має назву Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, відводиться Богородичним образам.
Зображення Діви Марії зустрічаємо відразу, як тільки заходимо у храм. У лівій частині притвору розміщено барельєф Пресвятої Богородиці 1860 року. Тут же знаходяться ще дві ікони – маленької Пресвятої Богородиці із своєю матір’ю Анною, а також святого Йосифа. Поруч розміщений образ святого апостола Юди Тадея та ікона із сюжетом, де ангел сповіщає Пречистій Діві Марії, що вона буде матір’ю Спасителя. Художник – Іван Галашин [6, с.129]. Львівський майстер Петро Шевців на стелі хорів зобразив образ Святої Покрови Богородиці, яка покриває своїм омофором Україну. Значення ікони полягає у збереженні миру і злагоди між людьми, займає почесне місце у храмі. Богородиця зображена в повний зріст. Її голову і верхню частину фігури покриває величезний чотирикутний плат - мафорій. Нижня туніка Діви Марії - доходить до підлоги. ЇЇ шати пофарбовані в блакитний і червоний кольори. Перший показує чистоту і непорочність, а другий - символізує, що плоть і кров від неї запозичив Ісус Христос, щоб прийти на землю в людському образі. В руках Божої Матері знаходиться покривало - омофор, яке вона простягає над усією землею. Богородиця зображена в оточенні ангелів (рис.1).
Рис.1. Художник Петро Шевців. Образ Святої Покрови Богородиці
Центральні вхідні двері, які відділяють притвор від храму виконані у вигляді арок, заповнені вітражем із зображенням Діви Марії та барельєфною різьбою. Зверху над аркою зображені два ангели та ініціали Богородиці. Зображення ангелів зустрічаються в інтер’єрі собору багато разів, виконані різними художниками і в різних техніках.
Бокові нави розписані тернопільськими художниками Ігорем Зілінко та Михайлом Миколайчуком у вигляді стереозображення – охоплюють верхні частини стін і стелі. Картини із сюжетом Старого і Нового Завітів відображають земний шлях людини і її гріхопадіння: Адама і Єву у Райському саду, сцену вигнання із раю. У верхній частині розпису зображено Пресвяту Богородицю з Ісусом, як символ надії повернення Божої ласки через покаяння. Усі біблейські сюжети, зображені у навах, є традиційними, символічними.
Над вікнами, по краях плафону зображено ангелів із символами терпінь Христа-Відкупителя людського роду, поруч - батьки Богородиці – святі Анна та Йоаким.
Полотно центрального плафону і стіни центральної нави розділяє ніжно-блакитна смуга. Цей колір вважається кольором Богородиці і нагадує пояс Богородиці, на якому написано дві молитви – «Достойно єсть» і «Богородице Діво, радуйся» [9].
Найголовнішою іконою святилища є запрестольна ікона Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Вона виконана у бароковому стилі у новій версії, не подібна до інших. На ній зображена Богородиця в оточенні ангелів, яка дарує світові маленького Ісуса, що однією рукою тримається за матір, іншою – благословляє їх. Голову Мадонни і Дитятка оточують золоті німби – символи святості і вічного щастя. Біля ніг Матері Божої зображений місяць, заквітчаний білими ліліями – символом чистоти і невинності, навколо німбу над головою – дванадцять зірок (як описано у святому Письмі). З рук спливає проміння Божої Ласки. Марія зображена із спадаючим з голови покриттям. Така версія підсилює бароковий прийом і є відмінною від традиції Західної церкви, що зображає її без головного убору і є символічною, що Марія хоч була дівою, Непорочно Зачатою, та все ж дотримувалась канонів церкви [6, с.189]. Розписи доповнені псевдоліпкою, яка гармонійно доповнює композицію.
Під куполом святилища з лівої сторони зображений сюжет біблійної сцени, «Введення в Храм Пресвятої Богородиці». Художник розпису Ярослав Новак У лівому куті ікони зображено мушлю із якої випадає перлина – символ Богородиці, на яку вказує дівчина, тримаючи лілею у руці.
Образ Матері Божої Неустанної Помочі зустрічаємо при оформленні лівого престолика, колони якого мають форму лілій – символу невинності. Іконостас прикрашений намісними іконами Ісуса Христа і Богородиці. Художник – Валерій Лебедь.
У бокових навах розміщені копії чудотворних ікон Матері Божої Тернопільщини. Серед них - ікона Зарваницької, Теребовлянської, Тернопільської та Почаївської Матері Божої [5].
Висновки.
У свідомості народу образ Богоматері ототожнюється із вічною заступницею, покровителькою і розрадницею, займає виняткове місце в православній духовній культурі. Це можна бачити із величезної кількості ікон, присвячених Їй. Тема Діви Марії в Євангелії звучить завжди поруч із темою Христа. Розписи собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці виконані відомими майстрами у різних стилях. Більшість розписів храму є канонічними, невід'ємною частиною релігійного культу в храмі, з точки зору іконографії – традиційними, що ілюструють Євангеліє.
Література
1. Бойцун Л. Домініканський костьол у Тернополі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 521.
2. Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Т., 2002.
3. Бобров Ю. Основы иконографии древнерусской живописи. СПб:
4. Аксиома, Мифрил, 1996.256 с, ил.Малая история культуры) ISBN 5-86457-024-9
5. Глубіш О. Симфонія Катедрального собору: минуле і сучасність // о. Глубіш О., Шподарунок Н. — Т. : Джура, 1999. — 115 с.
6. Глубіш О., Новосядлий Б., Шподарунок Н. Катедра // (автори текстів); Шподарунок Н. (упорядник). — Т. : Джура, 2009. — 377 с.
7. Дуда І. Тернопіль. 1540-1944. Історико-краєзнавча хроніка. Частина І./ І.Дуда; - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан,2010. – 296с.
8. Жолтовський П. Український живопис XVII - XVIII ст. / П. Жолтовський. - К. : Наук. думка, 1978. - 327 с.
9. Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони / Я. Креховецький. - Львів, 2000. - С. 80.
