Просяник Катерина Геннадіївна,

студентка 5 курсу, 

Харківський навчально-науковий інститут Державного вищого навчального закладу «Університет банківської справи»

Україна, Харків

  На сучасному етапі розвитку ринкових відносин дуже важливим сегментом їх побудови є підприємства та їх активна і успішна діяльність. Підприємство - організаційно відокремлена і самостійна частина виробничої сфери, яка має певну специфікацію: надання послуг, виготовлення продукції тощо. Звичайно ці підприємства мають головну мету, вона полягає в тому, щоб підприємство (організація) задовольняло потреби ринку в його виробленій продукції та, звичайно, це одержання прибутку.

  З теоретичної точки зору отриманий прибуток буде виступати як інструмент управління, в якому згенеровано майже всі інтереси усіх сегментів економічної діяльності. Також він являтиметься джерелом фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та держави в загалом. Та, як було відмічено раніше, прибуток є тією частиною грошових нагромаджень, яка виступає джерелом формування фінансових ресурсів підприємницьких структур, і при переході до активних ринкових відносин прибуток сприяє розширенню діяльності та підвищення конкурентоспроможності.

  Прибуток впливає на величину фінансових ресурсів всієї держави. Економічні, соціальні процеси та явища також залежать від показників діяльності підприємств, розмірів фінансового забезпечення, темпів нагромадження тощо [1]. Тобто в широкому розумінні прибуток є узагальнюючим показником всіх секторів економіки на макроекономічному рівні.  

  Взагалі мета і завдання даного дослідження полягає в тому комплексному обґрунтуванні методів підвищення прибутку. Це питання розглядали такі вченні: О.Д. Василик, Н.М. Ушакова, С.Ф. Голов, І.О. Бланк [2].

  Розглянемо більш детально умови ефективної політики, яка може бути спрямована на розвиток підприємств. Аналізуючи та оцінюючи прибутковість необхідно враховувати те, що на неї можуть впливати різні фактори, як внутрішні, так і зовнішні [3]. Зовнішні фактори включають в себе: нормативні документи певної галузі, регулюванні цін на рівні держави, систему оподаткування та умови і ставки кредитування. Якщо говорити про внутрішні, то вони включають обсяг діяльності (кількість та номенклатура), цінову політику, чисельність працівників та фонд заробітної плати.

  Нажаль неможливо вплинути на зовнішні фактори, котрі можуть як підвищувати прибуток, так і навпаки призводити до його зниження. Наприклад, ріст відсоткові ставки по кредитам збільшує фінансове навантаження на підприємство. В результаті підприємства будуть витрачати свою торгову виручку не на інвестиції у власне виробництво, а на погашення кредиту, котрий став більш дорожчим для нього. Якщо розглядати підприємства, які реалізують свою продукцію закордоном, то зниження державою податку на експорт може призвести до зростання прибутку за рахунок зменшення витрат на податки. Крім того для таких підприємств укріплення національної валюти може призвести до того, що зовнішні торгівельні партнери вважатимуть за краще купувати таку ж продукцію в інших країнах, де ціни є вигіднішими. 

  Зрозуміло, що вплинути на зовнішні фактори неможливо, тому для того щоб покращити прибутковість підприємства нам необхідно вплинути на внутрішні фактори, а саме проводити певні заходи: організаційні (диверсифікація виробництва, покращення виробничої структури); технічні (вдосконалення техніко-технологічної бази); економічні (система оплати праці, удосконалення тарифної системи) [4]. Ці три заходи необхідно проводити в певному порядку, інакше покращення у ефективності діяльності буде не повним, малопомітним, або взагалі відсутнім.

  Одним із заходів підвищення прибутковості є оптимізація роботи працівників підприємств. Наприклад, на дуже великих підприємствах можна встановити різноманітні програмні комплекси, які зможуть оптимізувати робочі процеси підприємства, які будуть замінювати робітників підприємства. При механізованому виробництві необхідно залучати значно менше робітників, що в свою чергу призведе до зниження витрат на оплату праці. Також за рахунок даного нового обладнання можна значно збільшити випуск продукції, що сприятиме зниженню витрат на випуск одиниці продукції [5]. Але по мірі збільшення обсягу виробництва продукції підприємству необхідно розширювати свою діяльність і шукати нові ринки збуту, як в Україні, так і закордоном. А для цього необхідно буде виділяти кошти на додаткову рекламу, для того щоб це принесло результат.

  При зниженні собівартості та підвищенні прибутку важливим фактором є дотримання суворого режиму економії при виробничо-господарській діяльності.

  Одним із найважливіших питань є розташування підприємства. Воно може бути на околиці міста, в центрі, або взагалі в іншому регіоні, де просто зосереджено виробництво, а не реалізація продукції. При правильному розташуванні і вибору місця підприємство має проаналізувати систему оподаткування аналогічних структур, що є в цьому регіоні, можливості підвищення прибутку та кон'юнктуру ринку. 

  Таким чином розвиток управлінської політики підприємства є багаторівневим ємким процесом, який потребує стовідсоткової зосередженості і уваги. Це призведе до зменшення витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, а також буде скорочення витрат при обслуговуванні виробництва [6]. З метою виявлення надлишків необхідно проводити інвентаризацію обладнання та запасів, а якщо вони будуть виявлені, то необхідно їх використовувати в подальшому виробництві, або продати за ринковими цінами [7].

  В процесі вивчення ролі прибутку у господарській діяльності можна зробити висновок, що для ефективної прибуткової діяльності всіх підприємств обов'язково необхідно вивчати та спиратися на комплексний аналіз роботи підприємства. Це може буди як аналіз використання виробничих потужностей, вивчення техніко-економічних показників, вивчення основних фондів, так і аналіз господарських зв'язків, робочої сили та стратегій управління в цілому.

Список використаної літератури

1. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самост. Вивчення дисципліни / За редакцією проф. М.В. Афанасьєва. Х.: ВД ―ІНЖЕК‖, 2003. – 410 с. 

2. Василик О. Д. Фінанси підприємств : навч. посіб. / В. І. Аранчій. – К. : Професіонал, 2007. – 304 с 

3. Покропивний С. Ф., Економіка підприємства: Навчальний посібник/ М-во освіти України, КНЕУ; -2-е вид., перероб. та доп.. -К.: КНЕУ, 2000. -526 с. 

4. Гавалешко С.В. Рентабельність підприємства та шляхи його підвищення [Електронний ресурс] / С.В. Гавалешко // Економікс. – 2012. – № 10. – Режим доступу : www.rusnauka.com/10_DN_2012/Economics/ 10_106158.doc.htm 

5. Корінєв В. Л. Обґрунтування прибутку підприємства з урахуванням рівня ціни на продукцію / В. Л. Корінєв // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 3 (45). – С. 97-103. 

6. Ищенко Е. Прибыль как критерий эффективности функционирования предприятия / Е. Ищенко // Економіст. – 2006. 

7. Ушакова Н. М., Швиданенко Г. О., Васильков В. Г., Гончарова Н.П., Економіка підприємства: підручник/ за заг. ред. Г. О. Швиданенко. – К.: КНЕУ, 2009. – 598 с.