Денисова Олександра Олександрівна

Чорноморського національного університету імені Петра Могили  

місто Миколаїв

 

      Крисенко Ольга Олексіївна

Чорноморського національного університету імені Петра Могили  

місто Миколаїв

 

  У статті виявлено роль інноваційного розвитку підприємств для їх ефективного функціонування. Розкрите поняття інноваційний потенціал підприємства. Розглянуто структуризацію потенціалу підприємства. Визначені чинники, що стримують інноваційний розвиток підприємств.

  Ключові слова: інноваційний потенціал, інноваційний процес, інноваційна діяльність, потенціал, інновація, інформаційний, фінансовий, технічний, матеріальний.

 

  Постановка проблеми. На сьогоднішній день слід констатувати наявність кризових умов господарювання в Україні, які характеризуються нестачею обігових коштів у більшості вітчизняних підприємств, низькою рентабельністю діяльності, відсутністю платоспроможного попиту з боку потенційних споживачів, неспроможністю фінансової системи країни забезпечити розвиток товаровиробників тощо. За таких умов вітчизняні підприємства змушені постійно шукати нові, більш ефективні методи господарювання, відшукувати наявні резерви розвитку, знаходити нові ринки збуту власної продукції, а також постійно працювати над розробкою та впровадженням різноманітних інновацій, які зможуть забезпечити виживання підприємства в умовах все більш гострішої конкурентної боротьби. При цьому саме максимізацію інноваційної складової можна вважати умовою сталого розвитку підприємства в сучасних умовах, що вимагає від вітчизняних суб’єктів господарювання приділяти велику увагу управлінню власним інноваційним потенціалом. Інноваційний потенціал комплексно характеризує можливості будь-якого підприємства здійснювати інноваційну діяльність. Саме тому управління інноваційним потенціалом є однією з найважливіших задач для будь-якого підприємства, адже ефективність діяльності на ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби залежить перш за все від спроможності нарощувати й активно використовувати організаційні, технічні, маркетингові та інші інноваційні можливості, які складають інноваційний потенціал.

  Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням формування інноваційного потенціалу підприємства присвячено роботи вітчизняних науковців, таких як М. Бондарчук, М. Войнаренко, В. Гришко, В. Захарченко, О. Овєчкіна, В. Стадник, Л. Федулова й інші.  Основи теорії  інновацій були закладені Н. Кондратьєвим, Й. Шумпетером та розвинені у подальшому Дж Кларком, У. Томпсоном, К. Фрименом. Істотний внесок у розвиток теорії управління інноваціями зробили такі вчені, як А. І. Анчишкин, С. Ю. Глаз’єв, С. М. Меньшиков, Ю. В. Яковец та ін. Дослідженню власне інноваційного потенціалу також присвячені численні роботи і вітчизняних – Е. А. Божко, В. Н. Гавва, А. В. Гриньов, Н. С. Краснокутська, А. С. Федонін, І. Н. Рєпіна, А. І. Олексюк, і закордонних авторів: С. Ю. Глазьєва, П. Друкера, В. Ландика, Й Шумпетера. Досить широке коло питань, які пов’язані з чітким визначенням поняття інноваційний потенціал, створенням єдиної методики оцінки інноваційного потенціалу, формуванням й найповнішою реалізацією інноваційного потенціалу на підприємствах потребують більш глибокого вивчення.

  Формулювання цілей статті. Метою статті є аналіз сутнісного розуміння поняття «інноваційний потенціал підприємства» та його складових для забезпечення інноваційного розвитку підприємств.

  Виклад основного матеріалу дослідження. ¬Інноваційний потенціал складається із ключових слів: інновація та потенціал. Інновація – комплексний процес створення, розповсюдження й використання нововведення, яке сприяє розвитку та підвищенню ефективності роботи підприємств, а також задоволенню певних потреб. Поняття “інновація” застосовується до нововведень у виробничій, організаційній, фінансовій, науково-дослідній, навчальній та інших сферах, до будь-яких удосконалень, що забезпечують економію витрат або створюють умови для такої економії. Основна маса інновацій реалізується підприємствами як засіб вирішення виробничих, комерційних завдань, як найважливіший чинник забезпечення стабільності їхнього функціонування, економічного зростання, конкурентноздатності. Інновація орієнтовані на ринок, на конкретного споживача або потребу.

  Слово «потенціал» походить від латинської та означає сила, можливості, наявність сили, запаси та засоби, які використані для досягнення результату. Тому поєднуючи ці поняття отримуємо, що це можливість, сила здійснювати, реалізовувати ідеї, нові продукти, технології з метою отримання прибутку та розвитку.

  «Інноваційний потенціал підприємства» є поняттям, що нещодавно ввійшло до термінів економічної науки як економічна категорія, однак визначення його сутнісного розуміння характеризується з різних аспектів (табл. 1). Так, одні науковці трактують це поняття з позиції наявності ресурсів у процесі господарювання економічних суб’єктів [4, с. 147; 2, с. 12], інші – можливості використання цих ресурсів [7; 9, с. 453], реалізації цілей інноваційної діяльності підприємств [11, с. 144]. Проаналізувавши теоретичне підґрунтя змісту поняття «інноваційний потенціал підприємства», можна стверджувати, що більшість авторів керуються так званим ресурсним підходом, тобто визначають інноваційний потенціал підприємства як сукупність ресурсів або їх комбінацію. Деякі визначення ґрунтуються на структурному підході, виділяючи найчастіше такі основні елементи, як науково-дослідна, кадрова, інформаційна, матеріально-технічна, фінансова складові. Інші науковці застосовують процесний підхід, який ураховує цільову характеристику інноваційного потенціалу.

Таблиця 1. Варіанти трактування поняття «інноваційний потенціал підприємства»

Автор(и), джерело

Визначення поняття «інноваційний потенціал підприємства»

Захарченко В.І., Корсікова Н.М., Меркулов М.М. [4, c. 147]

Сукупність ресурсів, які безпосередньо беруть участь в інноваційному процесі, перебувають у взаємозв’язку, і факторів, що створюють необхідні умови для ефективного використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності і підвищення конкурентос-проможності підприємства в цілому.

Радзівіло І.В. [7]

Складна динамічна система з одночасним урахуванням та поєднанням впливу факторів і чинників середовищ, внутрішніх та зовнішніх можливо-стей і здатностей, ефективності їх використання, принципів своєчасності та стратегічної направленості підприємства.

Стадник В.В., Йохна М.А. [9, с. 453]

Сукупність ресурсів та умов діяльності, що формують готовність і здатність організації до інноваційного розвитку.

Войнаренко М.П., Скалюк Р.В. [2, с. 12]

Деяка критична маса ресурсів господарюючого суб’єкта (інтелектуальних, науково-дослідних, інформаційних і т.д.), необхідна та достатня для його оптимального розвитку на основі постійного пошуку і використання нових сфер і способів реалізації ринкових можливостей, які відкриваються перед ним, що пов’язано з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту.

Федулова Л.І. [11, с. 144]

Міра готовності організації виконати завдання, що забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети, тобто міра готовності до реалізації проекту чи програми інноваційних стратегічних змін.

 Джерело: [Сидорчук, І.П., 2014/Економіка та управління підприємствами- с. 97-101]

 

  Наведені вище наукові підходи досліджують лише окремі аспекти інноваційного потенціалу, не розкриваючи повністю сутність цього поняття. Це певною мірою обумовлено об’єктивним чинником – обсягом і характером цілей наукових досліджень. А тому до визначення інноваційного потенціалу слід підходити як до економічної категорії, яка є ієрархічно організованою системою понять, які знаходяться на різному рівні вираження сутності: від первинних категорій до таких, що логічно випливають одна з іншої, тобто субординованих і координованих між собою. Це характеризує багаторівневу сутність інноваційного потенціалу, розкриття якого потребує використання інтегрального підходу. Саме інтегральний підхід дозволяє використати переваги всіх підходів до визначення інноваційного потенціалу і розкрити діалектику його формування й розвитку [6, с. 131]. Отже, інноваційний потенціал підприємства можна трактувати як інтегральну сукуп- ність взаємопов’язаних у певних соціально-економічних формах ресурсів, яка характеризує можливість (здатність) підприємства під дією зовнішніх і внутрішніх факторів створювати й ефективно впроваджувати інновації з метою досягнення інноваційних стратегічних змін, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності підприємства.

  Інноваційні перетворення вимагають від підприємства швидкої адаптації до зміни характеру впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Подібні зміни передбачають обов’язкове перетворення структурних складових підприємства. При цьому одним з важливіших критеріїв ефективності інноваційного розвитку є адаптивність та гнучкість структури підприємства до зовнішнього та внутрішнього впливу.

  Так, у загальному вигляді під інноваційним потенціалом найчастіше розуміють сукупність усіх наявних матеріальних і нематеріальних активів підприємства, що використовуються в процесі здійснення інноваційної діяльності [3, с. 13]. Він містить усі ресурси, що в змозі забезпечити досягнення конкурентних переваг підприємства з використанням інновацій:  – матеріальні (матеріально-технічні) 

– технічна база та оборотні активи інноваційної діяльності;

  фінансові – різноманітні кошти, необхідні для виконання інноваційних процесів (власні, кредитні, бюджетні, інвестиційні),  

 кадрові – працівники, які спроможні виробляти й ефективно реалізовувати нові ідеї

  інформаційні – сукупність різних видів наукової інформації, комп’ютерні системи, система захисту інформації, науково-технічна література, науково-технічна документація тощо;  

 організаційні – наявна організаційна культура, концепція управління підприємством організаційна структура управління, форми організації та управління інноваційною діяльністю.

  Економічна оцінка ефективності використання інноваційного потенціалу повинна враховувати: новизну і перспективність наукових розробок; кількість запропонованих і реалізованих наукових і технічних пропозицій; економічний ефект, отриманий в народному господарстві в результаті використання завер¬шених розробок j реалізованих робіт; практичний внесок в підвищення техніч¬ного рівня і техніко-економічних показників підприємств галузі в зіставленні з витратами наукових організацій; техніко-економічні показники запропоно¬ваних і освоєних у виробництві розробок порівняно з кращими зарубіжними зразками; кількість, значущість відкриттів, винаходів і проданих ліцензій; економічний ефект, отриманий в народному господарстві від реалізації від¬ криттів і винаходів: якість і терміни проведення робіт; економію грошових і матеріальних ресурсів; підготовку наукового персоналу. Інноваційна активність промислових підприємств оцінюється за допомо¬ гою показників: кількість підприємств, що займалися інноваційною діяльні¬стю, в тому числі за напрямами — дослідження і розробки (зокрема внутрішні НДР, зовнішні НДР); придбання нових технологій, з них придбання виключ¬ них майнових прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензій, ліцензійних договорів на використання зазначених об’єктів; придбання машин, устаткування, установок; виробниче проектування, інші види підготовки виробництва для випуску нових продуктів, впровадження нових методів їх виробництва; маркетинг, реклама і т.н.

  Такий складний об’єкт управління вимагає специфікації концепції управління ним із метою досягнення системи цілей підприємства, у тому числі цілей управління інноваційним потенціалом. Оскільки підприємства як самостійні суб’єкти господарювання мають право обирати методи управління інноваційним потенціалом, то необхідно перш за все проаналізувати особливості існуючих підходів до управління крізь призму сутності інноваційного потенціалу. У сучасних умовах набули широкого використання три основних методологічних підходи до управління: процесний, системний і ситуаційний [10 с.77-84]. 

  Висновки. Складові інноваційного потенціалу характеризують ресурси та здатність підприємства до реалізації мети інноваційної діяльності. Аналіз інноваційного потенціалу за складовими надає можливість розробити процедури оцінки його достатності для розробки, виробництва і просування на ринок конкретних інновацій. Результати таких оцінок мають стати основою для розробки системи цілеспрямованого пошуку, аналізу, оцінки і відбору інновацій, сприятливих для підприємства у певних ринкових ситуаціях.

  Згідно з принципами управління при посиленні інноваційного потенціалу підприємства необхідно використовувати:

– системний підхід в управлінні розвитком інноваційного потенціалу на засадах маркетингу, що дає можливість враховувати усі необхідні взаємозв’язки і взаємодії у структурі інноваційного потенціалу та системі управління маркетингом, а останньої – з довкіллям;

– науковість управління, що передбачає врахування дії економічних законів і закономірностей розвитку, застосування наукових підходів до організації і функціонування сукупності елементів інноваційного потенціалу, що виявляють синергетичний ефект, та комплексу маркетингу (на основі програмно-цільового підходу), системний аналіз та моніторинг, урахування реальних вимог розвитку, використання наково-обґрунтованих прогнозів і зворотних зв’язків;

– орієнтація управління розвитком інноваційного потенціалу на інноваційний шлях розвитку підприємства, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності шляхом інвестування новацій у нові технології і менеджмент.

  Зазначимо, що успішне підприємство не тільки має поточні доходи, але й повинно у процесі діяльності забезпечити відповідний рівень і відповідність інноваційній активності усіх категорій інноваційного потенціалу. 

  Таким чином, підсумовуючи результати проведеного дослідження зазначимо, що «інноваційний потенціал підприємства» є комплексним поняттям, яке включає в себе кількісний і якісний склад ресурсів, що використовуються під час створення та реалізації інновацій. Інноваційний потенціал підприємства повинен представлятися як сукупність процесів, пов’язаних із здійсненням інноваційної діяльності в поточному й стратегічному періодах, що вимагають залучення як традиційних ресурсів, так і інноваційних, які використовуються для забезпечення інноваційного шляху розвитку підприємства, у результаті чого створюється система нововведень або окремі інновації різного рівня. 

 

Література:

1. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / И.Т. Балабанов. – СПб.: Питер. – 2000. – 432 с.

2. Войнаренко, М.П. Інноваційний потенціал промислових підприємств: сутність, структура, особли-вості оцінки та перспективи розвитку / М.П. Войнаренко, Р.В. Скалюк // Вісник Хмельницького національ-ного університету. Екон. науки. – 2008. – № 1 (2). – С. 7 – 12.

3. Гриньов А. В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А. В. Гриньов // Проблеми науки. — 2003. — № 12. — С. 12—17.

4. Захарченко, В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки: навч. посіб. / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.

5. Миллер Б. Инновационное развитие и сетевое управление / Б.Миллер // Проблемы теории и практики управления. – 2011. – №9 – С.25.

6. Овєчкіна, О.А. Огляд методів оцінки рівня інноваційного потенціалу економічних суб’єктів /  № 4. – С. 130 – 140. 2007. О.А. Овєчкіна, К.В. Іванова // Економічний вісник Донбасу.  

7. Радзівіло, І.В. Механізм формування інноваційного потенціалу промислового підприємства: струк- туризація та ідентифікація елементів [Електронний ресурс] / І.В. Радзівіло // Електронне фахове видання  Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1«Ефективна економіка». &z=1295.

8. ¬Чабан В.Г. Складова інноваційної інфраструктури:  венчурний капітал / В.Г. Чабан // Фінанси України. – 2004. - №4. - .с39

9. Шульгіна Л.М. Сучасні концепції стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства / Л.М. Шульгіна, В.В. Юхименко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №3. – Т.2. – С.79-84.

10. Лепа Р.Н. Анализ методологических подходов к управлению и принятию решений на предприятии. / Р.Н. Лепа // Наукові праці Донецького