Матіяш Валентина Василівна
кандидат педагогічних наук, доцент
Тернопільський національний педагогічний
університет імені Володимира Гнатюка
м. Тернопіль,
Україна
Анотація: обґрунтовується сутність та особливості педагогічного краєзнавства як засобу підготовки майбутніх учителів. Визначаються джерела педагогічного краєзнавства та подається їх коротка характеристика.
Abstract: justified by the nature and characteristics of pedagogical region ethnography as a means of training future teachers. Identify sources of local history teacher and submitted their brief description.
Ключові слова: краєзнавство, педагогічне краєзнавство, джерела, взаємозв'язок.
Одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти України є навчання та виховання на основі громадянськості, патріотизму, національної гідності. Провідні Державні національні програми («Освіта України XXІ століття», «Учитель» та ін.) орієнтують учительську громадськість на формування гармонійно розвиненої людини, патріота, громадянина своєї Батьківщини, що забезпечується знанням її історії, культури з перших років навчання у школі. Одним із засобів формування цих знань є цілеспрямована краєзнавча робота з учителем, для реалізації якої вчителеві необхідно володіти певною методикою – педагогічно-краєзнавчими знаннями, уміннями та навичками.
Однак, систематична робота у вузах України з підготовки майбутніх учителів початкових класів з цього напрямку професійної діяльності достатньо не проводиться. Однією з причин, що гальмує цей процес є неповна педагогічно-краєзнавча інформаційна база.
Аналіз останніх наукових досліджень дозволяє виділити такі напрями вивчення цього питання: методика збору краєзнавчого матеріалу і його використання в навчальному процесі (І. Безкоровайний, Д. Коцюба, Н. Рубанова, М Ямницький); організація краєзнавчої діяльності особистості (М. Ахметзянова, Н. Котович, А. Солдатенкова); підготовка майбутніх учителів до краєзнавчої роботи (Т. Міщенко, Є. Павленко, В. Романенко).
Цілком логічно виникає потреба звернутися до ретельного вивчення педагогічного краєзнавства не лише як феномену, але і в якості ефективного засобу професійної підготовки вчителя через вагомі потенційні можливості в цьому плані, пов’язані з регіональною своєрідністю педагогічних здобутків.
Завдання статті: уточнити і науково обґрунтувати сутність поняття «педагогічне краєзнавство»; з’ясувати джерела педагогічного краєзнавства.
Відомо, що різновидом краєзнавчої роботи є педагогічне краєзнавство. На думку дослідників А.Л. Ламашова та В.І. Наумова, педагогічне краєзнавство «вивчає (як в історичному плані, так і в сучасному зрізі) місцеві особливості освіти, систему народної освіти, педагогічний процес у місцевих навчальних закладах, педагогічну творчість, творчу діяльність особистостей, практичну діяльність, яка прив’язана до певного регіону чи конкретної національності» [3. с 37]. Отже, йдеться про те, що педагогічне краєзнавство також включає роботу з різноманітних напрямів краєзнавства, але лише за умови, якщо це здійснюється педагогом і з педагогічною метою. Педагогічна мета - основна ознака педагогічного краєзнавства.
Науковий інтерес викликає проблема джерельної бази педагогічного краєзнавства як засобу підготовки майбутніх учителів.
У процесі анкетного опитування майбутніх фахівців ми з’ясували, що джерелами педагогічно-краєзнавчої компетентності педагогів виступають: підручники, посібники, методичні рекомендації, передовий педагогічний досвід – 81% респондентів; періодична преса, етнопедагогіка – 12%; праці педагогів минулого – 7% респондентів.
Дані опитування засвідчують обмежену педагогічно-краєзнавчу поінформованість майбутніх фахівців.
Спираючись на нагромаджений науковий фонд із проблеми та на визначення педагогічного краєзнавства як науки про закономірності навчання та виховання молодого покоління на базі використання місцевого педагогічного матеріалу, конкретизуємо джерела педагогічного краєзнавства. Ними виступають:
1. Праці прогресивних педагогів минулого, що представляють собою систему педагогічних факторів, які викладені з певних соціально-політичних і філософських позицій та з точки зору завдань, що стоять перед суспільством.
2. Монографії і праці сучасних педагогів і педагогів-класиків, із яких краєзнавці-дослідники можуть черпати цінний матеріал для ефективного вирішення проблем навчання та виховання.
3. Шкільні посібники та підручники різних років та періодів. Їх можна назвати своєрідними письмовими джерелами. Вони - важливий канал, через який впроваджуються в практику навчання домінуючі в певний час педагогічні концепції та погляди. Навчальні книги допомагають дослідникові виявити виховний характер навчання, прийоми самостійної роботи учнів тощо.
4. Підручники і навчальні посібники з педагогіки, психології, різних методик. Вони відображають педагогічний процес на минулих етапах і на етапі сьогодення, знайомлять нас не тільки з філософськими і педагогічними поглядами автора, але і з досягненнями педагогічної науки певного періоду, з творчими пошуками окремих педагогів та методистів.
5. Соціологічні матеріали. Найбільший інтерес для педагогічного краєзнавства мають дослідження:
а) пов’язані насамперед із вивченням дітей та молоді (їхньої поведінки, життєвих поглядів, прагнень і т.д.) і, частково, дорослого населення;
б) провідної ролі соціального середовища у формуванні підростаючого покоління (ролі кіно, радіо, телебачення, літератури тощо);
в) пов’язані з поведінкою, що відображає умови життя населення в суспільстві, сім’ї, з проблемою вільного часу, з економічними проблемами народної освіти та ін.
6. Мемуарна та епістолярна література. В цих описах можна побачити багато такого, що виходить за рамки чисто особистого. Педагог-дослідник може виявити особливості виховання, навчання, взаємодії учнів та вчителів, шкільного самоуправління, характерні для певного часу.
7. Періодична преса. Вона цікава тим, що в ній відображається сучасна практика навчання та виховання, стан і розвиток педагогічної науки, описуються гострі проблеми, передовий досвід виховання у школі, сім’ї, громадських організаціях.
8. Художня література. Використовуючи зразки художньої літератури, педагог-краєзнавець може з великою переконливістю показати педагогічні явища сучасності, розкрити особистість учителя, вихователя, учня, досвід сімейного виховання.
9. Законодавчі та інші правові матеріали з питань народної освіти (збірники розпоряджень, наказів, постанов, що прийняті не тільки Міністерством народної освіти, але й місцевими радами народних депутатів).
10. Поточна документація. Це найбільш достовірне джерело, в якому відображений передовий досвід роботи.
11. Архівні документи (архіви з народної освіти та добір важливих матеріалів з питань виховання, навчання та освіти). Вони розкривають хід розвитку народної освіти та педагогічної науки, є джерелом наукових досліджень, сприяють вирішенню практичних завдань народної освіти.
12. Досвід передових колективів та окремих учителів. На наш погляд, із багатьох шляхів використання досвіду шкіл та вчителів можна виділити два основних. Один з них, найбільш доступний, - використання досвіду, що відображений у різного роду друкованих виданнях та документах. Другий, більш важкий, але особливо цінний, - вивчення досвіду шляхом спостереження і наступної бесіди із учителями.
13. Дитяча творчість. Сюди відносять вивчення можливостей кожного учня, рівня його вихованості, індивідуальних нахилів, здібностей, успіхів у навчанні.
14. Народна педагогіка, що є складовою частиною загальнолюдської культури. Розвиваючись разом із розвитком суспільства, вона має вплив на формування педагогічної науки.
15. Речові джерела, до яких мають відношення вчитель, студент, учень у процесі роботи, навчання, життя.
16. Технічні засоби педагогічної діяльності: діафільми, матеріали, зняті на кіноплівку, призначені для передач по телебаченню, грамплатівки, магнітофонні записи, матеріали для навчальних машин різних типів і систем.
Крім традиційних джерел, на які спираються в наукових дослідженнях, сюди доцільно віднести і сценарії навчальних фільмів чи кінофрагментів, телевізійних передач, знятих на кіноплівку, анотації і монтажні листи до фільмів, опис окремих фотодокументів, сценарії і записи телепередач, знятих на відеоплівку, радіопередач, текстів грамзаписів.
Зазначимо, що вищезазначені джерела педагогічного краєзнавства взаємозв’язані, взаємообумовлені, взаємозалежні.
Дослідження не вичерпали всіх аспектів проблеми. Майбутні знахідки вбачаємо у технології формування банку педагогічно-краєзнавчої інформації.
Література:
1. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм / М.П.Крачило. – К., Вища школа, 1994. - 190 с.
2. Милонов Н.А. Литературное краеведение / М.А.Милонов -М.: Просвещение, 1985. - 192 с.
3. Роль педагогического краеведения в профессиональной подготовке учителя. - Алма-Ата: Мектеб, 1986. - 128 с.
4. Романько В.И. Краеведение в системе вузовской подготовки учителя литературы. Дис. канд. пед. наук. 13.00.01 / В.И. Романько – К., 1992. - 163 с.
