Студентка V курсу факультету дизайну
Богомолова Анна Андріївна
Київский національний університет технологій і дизайну
Україна, м.Київ
Анотація: Стаття розкриває поняття уповільненої кінозйомки як виразного прийому для екранних мистецтв. Дається визначення терміну уповільненої кінозйомки, її різновиди, описується історія виникнення. Робиться висновок, що уповільнена кінозйомка як художній прийом може бути успішно використана автором для досягнення своєї мети при зйомці екранного витвору.
Ключові слова: уповільнена кінозйомка, цейтраферна кінозйомка, таймлапс, кіно, мистецтво, режисура.
Серед усіх сучасних візуальних технік і прийомів в кіновиробництві важливе місце займає уповільнена кінозйомка. Вона широко застосовується в створенні фільмів та відеороликів різного напрямку і стилів.
Фотографія передає статичний стан, фіксує один момент із процесу, найбільш цікавий для автора. Відео розкриває процеси в динаміці. Але що робити, якщо цікавий для нас процес триває занадто довго? Деякі процеси протікають не помітно для людського ока, такі як розвиток рослин, розкладання органічних продуктів, корозія металів, зміни світових тіл на небі та інші. Уповільнена зйомка дає можливість продемонструвати такі процеси глядачеві, не дав йому занудьгувати. За декілька секунд ми можемо спостерігати рух, який триває декілька годин або діб.
На телебаченні часто можна побачити фільми, в яких з високою швидкістю пропливають хмари над містом, за секунди сідає сонце і квіти розпускаються на очах. Ці фільми були зняті з використанням уповільненої кінозйомки або її різновидом – цейтраферною зйомкою. В наші дні її частіше називають таймлапс (англ. Time - час, lapse - течія). Часто уповільнену кінозйомку плутають з прискореною кінозйомкою, яка уповільнює темп руху на екрані. Але це протилежні процеси. Уповільнена кінозйомка - це прискорене відтворення процесів, що протікають повільно, зроблене за рахунок зменшення кількості кадрів, прискорена ж кінозйомка навпаки збільшує кількість кадрів в секунду, тому відеоряд здається більш повільним і плавним.
Метою статті є дослідження особливостей уповільненої кінозйомки і її застосування в сучасній медіа-сфері.
Стандартна частота зйомки і проекції – 24 кадри в секунду. Уповільненою зйомкою називають зйомкою з частотою, меншою ніж стандартна. Кінцевий результат виглядає прискоренним, якщо його проектувати з нормальною частотою. Є багато різновидів уповільненої кінозйомки, а саме – цейтраферна кінозйомка, гіперцейтраферна зйомка та показова зйомка.
Кількісною мірою прискорення руху на екрані, як і при прискореній кінозйомки, є масштаб часу, тобто відношення швидкостей проекції і зйомки. Масштаб часу 2:1 означає прискорення руху вдвічі в порівнянні з справжнім темпом. Таке прискорення виходить при зйомці з частотою 12 кадрів в секунду, що становить половину стандартної. Для отримання більшого масштабу необхідна ще більш низька частота зйомки аж до покадрового. З її допомогою можна досягти довільного масштабу часу, аж до десятиліть за одну секунду.
Цейтраферна кінозйомка (нім. Zeitraffer, від Zeit - час і raffen - збирати) - особливий вид сповільненої кінозйомки, при якій значну частину часу експонуючий механізм знімального обладнання вимкнений, а експозиція і подальша зміна кадру здійснюється через значні інтервали в порівнянні зі звичною частотою кадрів. Проміжки між кадрами можуть тривати від секунди до декількох діб, в залежності від цілей зйомки та особливостей предмету зйомки. Датчик імпульсів або контактний годинник, який задає цей проміжок часу з’єднують зі знімальнім пристроєм. При демонстрації фільму з нормальною швидкістю проекції виникає ефект прискорення руху - ілюзія більшої швидкості процесів, що відбуваються.
В наш час частіше використовується цифровий фотоапарат. Кадри, зроблені через рівні інтервали пізніше за допомогою комп’ютерного забезпечення склеюються в відео. Такий спосіб є більш гнучким так як окремі знімки можна легко обробляти або видаляти, якщо вони виявилися бракованими.
Також за допомогою цифрової технології HDRi можна підвищити якість зображення, так як вона дає змогу знімати відразу три кадри з різною експозицією. Таким чином, ми можемо досягти глибини, яку не передасть фотоплівка.
Як цейтрафера може бути використаний зовнішній або вбудований інтервалометр. Багато сучасних цифрових фотоапаратів підтримують інтервальную зйомку без додаткових пристроїв. Цифрові дзеркальні фотоапарати Canon, що не володіють такою функцією без зовнішнього пульта, дозволяють налаштувати автоматичну интервальную зйомку після установки стороннього додатку Magic Lantern. При цьому в деяких моделях, оснащених функцією Live View, така зйомка можлива в режимі Silent Shot, без спрацьовування штатного затвору.
Більшість екшн-камер, таких як «GoPro», включають можливість інтервальної зйомки в стандартний пакет функцій. Деякі пристрої підтримують автоматичне створення відео «таймлапс» в режимі HDR.
Гіперлепс - (англ. hyperlapse) – різновид таймплапсу з по кадровим переміщенням камери або панорамуванням, а також зі зміною фокусної відстані під час зйомки. Переміщення здійснюються покроковим зрушенням камери, панорамної головки або кільця фокусних відстаней об'єктива в інтервалі між зйомкою сусідніх кадрів. Для того щоб зрушення були виконаннї з високою точністю, використовуються засоби автоматичного управління рухом камери, такі як роботизовані візки і панорамні голівки з кроковими двигунами, іноді виготовляються самостійно з відповідних серійних пристроїв.
В аматорській практиці для стабілізації часто користуються найпростіші засоби: вручну наносять на рідкокристалічний дисплей фотоапарата мітки, що позначають положення ключового об'єкту зйомки. Більш точне узгодження кадрів виконується їх взаємним зміщенням і обрізанням при подальшому склеюванні відеопослідовності. Деякі програми для відео монтажу, такі як After Effects дозволяють компенсувати невеликі похибки переміщення камери по заданих ключових точках об'єктів зйомки. Панорама та масштабування може бути також імітовано в процесі створення ролика за рахунок обрізки вихідних фотографій, що змінюється по заданому параметру.
У художньому кінематографі вперше уповільнену зйомку використав у 1897 році Жорж Мельєс, що застосував її для трюкових кадрів фільму «Площа опери» (фр. Carrefour De L'Opera). Для зйомки біологічних об'єктів цейтрафер в 1909 році застосував Жан Командон за підтримки кінокомпанії «Пате» (фр. Pathé). У 1910 році самостійні досліди почав Персі Сміт, а в 1915 - Роман Вишняк. У 1920-х цейтраферна зйомка почала використовуватися в так званих «гірських фільмах» Арнольда Франка, найвідомішим з яких стала «Свята вершина» (англ. The Holy Mountain) 1926 року.
Протягом багатьох років, починаючи з 1931 року, американець Роял Райф досліджував життєдіяльність клітин за допомогою цейтраферної кіномікрографіі.
Однак жоден з дослідників не зробив стільки для популяризації покадровой зйомки, скільки вдалося Джону Отту. Почавши кар'єру банкіра, він захопився цейтраферною кінозйомкою рослин, купуючи і допрацьовуючи знімальне обладнання. Отримані камери Отт розставляв у великій оранжереї, де безперервно знімав зростання і розвиток рослин. Проведена робота увінчалася в кінці 1950-х років окремою телепередачею в серії «Ви запитували».
Зрештою, дослідник відкрив спосіб керувати напрямком росту вирощуваних культур, варіюючи інтенсивність поливу і колірну температуру освітлення: світло одного спектрального складу викликало цвітіння, а іншого - плодоношення. Тим же способом виявилося можливим регулювати стать рослин.
Використовуючи всі ці відкриття і розраховуючи інтервали рухів, Отт змушував «танцювати» рослини на екрані під заздалегідь підібрані музичні твори. Отримані кадри увійшли в документальну картину кінокомпанії Уолт Дісней Пікчерз «Секрети життя» (англ. Secrets of Life), відкривши нові можливості цейтраферної зйомки в кіно і на телебаченні.
У постановочному кінематографі цейтраферна зйомка вперше використана як основний сюжетний хід в американській картині «Кояніскаці» 1983 року. Цей видовий фільм заснований на покадрових зйомках хмар, міського руху і добових змін, зроблених кінооператором Роном Фрікке. Через два роки Фрікке зняв власний фільм «Хронос» в стандарті IMAX. Для покадрової зйомки були замовлені спеціальні кінокамери цього формату. У 1992 році на екрани вийшла картина «Барака» того ж автора, знята в широкому форматі «Todd AO» переважно покадровим способом.
У сучасних документальних фільмах і телерекламі покадрова зйомка часто використовується як елемент ефектного оформлення, прискорено показуючи процес будівництва споруд, роботу міського транспорту, приливні явища і рух небесних світил. Велике значення має уповільнена кінозйомка для показу довгих процесів і повільних змін у природі в учбових фільмах. Не втрачаючи нічого зайвого, автор має можливість наочно показати на екрані процеси, які не здатні охопити людське око, для повного його розуміння.
У науці цейтраферна кінозйомка застосовується для дослідження повільно протікаючих процесів. Отриманні данні використовують в різних науках: астрономії (при дослідженні змін на сонці, медицині, біології, ембріології (спостереження за розвитком ембріону), технічних науках (при вивченні корозії металів), ботаніці (розвиток рослин) та інших науках.
Уповільнена кінозйомка часто використовується і в художньому кіно. Бельгійський режисер Жан Дормаль використовує покадрову зйомку в картині «Пан Ніхто», щоб показати процес розкладання їжі. Такий прийом дав змогу глядачу відчути, як знецінюється час для головного героя.
Видові покадрові зйомки часто використовуються в якості фону для початкових титрів, наприклад в телесеріалі «Картковий будиночок». Такі титри особливо виразно виглядають на фоні ритмічної швидкої музики.
Для своєї психологічної драми «Реквієм за мрією» таймлапс застосовує американський кінорежисер Даррен Аронофскі. В фільмі він уповільненою кінозйомкою демонструє нам як на протязі року фізично і психічно змінювалися головні герої, як наркотичні речовини впливали на свідомість людини.
Таймлапс широко застосовується у поєднанні з іншими видами спеціальних зйомок; наприклад у поєднанні з мікрозйомкою, пейзажною зйомкою і т.д і т.п.
Підсумок
Техніка уповільненої кінозйомки існує не так давно, але широко використовується в різних сферах медіа-простору. На даний момент цей прийом давно вийшов за межі кіноіндустрії і активно застосовується в сучасному фотомистецтві як для аматорської, так і для професійної зйомки. Сюжети для таймлапс різноманітні: це можуть бути і споруди різних масивних конструкцій, і кадри з живої природи. Будь-який сюжет обмежується тільки фантазією автора. Як художній прийом, таймлапс дає змогу автору передати процеси, які не може передати стандартна зйомка, та досягти високо естетичного ефекту у своєму екранному витворі.
Література:
1. В. С. Богатова. — М.,: «Искусство», 1964. — С. 175—230. — 300 с.
2. Б. Коноплёв. Основы фильмопроизводства. — 2-е изд. М.,: "Искусство", 1975. — 448 с.
3. «Техника кино и телевидения» : журнал. — 1981. — № 8. — С. 55—61.
4. «MediaVision» : журнал. — 2011. — № 6. — С. 55—57.
5. Timelapse. Как создать ролик: http://www.rus-karta.ru/kak-sozdat-rolik
6. Уроки фотографии: съемка видео Timelapse: http://www.wowphoto.biz/semka-video-timelapse.html
7. Цейтраферная съемка: http://www.ixbt.com/digimage/hdtvkop.shtml
8. ФотоHack e18. Съемка и создание TimeLapse'ов в ручном режиме: http://kaddr.com/2014/06/fotohack-e18-semka-i-sozdanie-timelapseov-v-ruchnom-rezhime/
9 Beginner Guide To Time-Lapse With an Intervalometer & DSLR: http://www.fastforwardtime.co.uk/dslr-rig-power-options
10. Time Lapse Network: http://timelapsenetwork.com/
