Шаталович Інна Василівна,

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

м. Дніпро

 Анотація

 У статті розглянуто особливості формування картини світу як цілісного образу реальності у контексті історичної трансформації детермінізму шляхом виділення альтернативних тем редукціонізму і холізму.

 Ключові слова: детермінізм, індетермінізм, редукціонізм, холізм, картина світу

 Формування картини світу як цілісного образу реальності відбувається навколо категоріального ядра, що складається як сукупність так званих «тематичних категорій і припущень» [1, с. 38-39], тому для історико-філософського дослідження ідеї детермінізму для цілісного світосприйняття доцільно застосувати тематичний аналіз, який дозволить більш чітко виявити тенденції еволюційних трансформацій ідеї детермінізму. 

 Тематичний аналіз, запропонований Дж. Холтоном, являється метод, що розкриває наявність «глибинних установок», які визначають прихильність вчених до деяких певних позицій, що в історії науки часто зв'язуються в альтернативні пари, відчувають підйоми і спадання, зазнають етапи уточнень, а часом забуваються і вводяться заново [2, С.8, 27, 40].  

 Спробуємо уточнити виділені Дж. Холтоном альтернативні пари. Серед них наступні: порядок (причинність) – хаос (випадковість), класична причинність – імовірнісна причинність [2, С. 38-39, 178]. Для зручності аналізу формування цілісної картини світу через детерміністські категорії,  введемо нашу альтернативну пару: «детермінізм – індетермінізм», опозиція якої простежується в кожному історичному періоді. Істотний інтерес для нашого  дослідження представляє також опозиція «редукціонізм-холізм» [2, С.27].

 Під редукціонізмом, в науково-дослідній літературі [3, с.3; 23, с. 396] розуміють, по-перше, тенденцію осмислення складного, виходячи з простого (наприклад, механіцизм і елементаризм); по-друге, уявлення через зведеність «вищого» до «нижчого» (наприклад, соціального до біологічного). За допомогою редукціонізму вчені можуть побудувати загальну картину світу, яка базується на невеликій кількості вихідних принципів. 

 Холізм розглянемо у широкому сенсі. Це позиція у філософії та науці [4, т. 4, с. 299-300; 5, С. 440-441] пов’язана з проблемою співвідношення частини до цілого, що виходить з якісної своєрідності цілого по відношенню до його частин. При побудові картини світу з холістичних позицій,  весь світ представляється як єдине ціле, а виділені окремі явища і об'єкти мають сенс тільки як частини цієї єдиної спільності.

 Існує ряд дослідників, що вказують на некоректність протиставлення редукціонізма і холізма [5, с. 440-441; 4, т. 4, с. 343]. Але існує й інша, протилежна позиція [6] щодо співвідношення редукціонізму і холізму.  Незважаючи на те, що існують протилежні погляди,тим не менш, зупинимося на зазначеній термінології як загальнопринятої. Прикладом застосування холістського підходу на противагу редукціоністському є аналіз тенденцій розвитку квантовомеханічної картини світу, виконаний вітчизняним дослідником І.З. Цехмістро [6, с. 37-38]. Крім того, опозиція редукціоністських і холістських тенденцій має глибинні підстави і базується на двох когнітивних типах мислення і переробки інформації: «знаково-символічному» (логіко-вербальному) і «просторово-образному», аналітичній і холістської стратегії [7, с.242-243]. Дані аспекти можна порівняти з «атомарним» і  «гештальтним» підходами в області психічних явищ [8, с.27-28].

 Таким чином, звідси випливають два стилі мислення, два способи побудови картини світу: через спрощення (розум не здатний охопити світ у всій повноті) [9, с. 70-72] і добудовування (образ повинен бути завершеним і цілісним) [10, с. 13-14; 8, с. 113]. Дані методи характеризуються нерозривністю, як і породжують їх когнітивні підходи. У той же час можливий варіант домінування, який притаманний не тільки окремій людині, але і цілим культурам. Цей феномен аргументовано розглядає дослідниця І.А. Герасимова. Вона показує, що домінування тієї чи іншої стратегії мислення сприяло формуванню західного (редукціоністського) і східного (синтетично-цілісного) когнітивних стилів світосприйняття [11, с.178-180].

 Стосовно до дослідження зазначимо методологічну опозицію редукціоністських і холістських тенденцій в розумінні детермінізму. Типовим прикладом холістської тенденції є введення Аристотелем вчення про чотири причини для пояснення світу в його повноті і цілісності. А прикладом редукціоністської тенденції буде спрощення аристотелівського розуміння причинності в Новий час (відкидання формальної і цільової причин). Такий метод привів до сприйняття  механістичної картини світу.

 Аналіз зазначених тенденцій намічений в дослідженні Н.А. Мещерякової [12], яка позначає альтернативні теми розуміння детермінізму в історії філософії як лінії Демокріта і лінії Платона. Н.А. Мещерякова акцентує увагу на альтернативному розумінні детермінізму в двох даних напрямках. Як зазначає дослідниця, від системної детермінації Платона («моделі всеосяжної цілісності») бере початок одна з головних ліній детерміністської традиції («детерміністської логіки»), що позначається в історії філософії фігурами Платон – Гегель. Їй протистоїть лінія Демокріта ¬¬¬¬¬-- Лапласа, основна інтуїція якої спрямована до найпростішого, безструктурного. Ці дві вихідні ідеалізації обумовлюють потім відмінність побудованих на них картин світу. Одна з них була обумовлена пошуком цілого (складного, системи), яке не дається в безпосередньому досвіді, але пов'язане з раціоналістичним пізнанням. Інша ¬-- пошуком частини (простого, безструктурного), тієї малої матеріальної детермінанти (з чого все?), на якій стала базуватися природничо-наукова емпірична парадигма Нового часу [12, С.90-95].

 Таким чином, виділення альтернативних тем редукціонізму і холізму дозволяє говорити про редукційно-детерміністському або холістично-детерміністському характері (тенденції) того чи іншого світогляду (або картини світу), а також редукціоністської або холістичної концепціях детермінізму. Зазначимо, що як одній, так і іншій концепції притаманне прагнення до цілісного погляду на світ, але шляхи досягнення даної мети методологічно різні.

 Введення опозиції редукціонізму і холізму дозволяє розглянути особливості історичної трансформації детермінізму, але не дає повної картини еволюції ідеї детермінізму, що викликає необхідність застосування методу діалектичного синтезу.

 Важливим кроком даного методу є розтин протилежностей і протиріч, що сприяють розвитку картини світу на кожному зі світоглядних рівнів (міфологічному, релігійному, філософському, науковому), виходячи з того, що навіть міф, не кажучи вже про філософський або науковий підходи, є мислення протилежностями [13, с.13].

Литература.

1. Холтон Дж. Что такое «антинаука»? // Вопросы философии. – 1992. – № 2. – С. 26-58.
2. Холтон Дж. Тематический анализ науки. – М. : Прогресс, 1981.
3. Купцов В.И. Редукционизм и современная наука. – Пущино : НЦБИ АН СССР, 1986.
4. Новая философская энциклопедия. В 4 т. / Рук. проекта В.С. Степин, Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 2010.
5. Философия науки / Под ред. А.И. Липкина. – М. : Эксмо, 2007.
6. Цехмистро И.З. Холистическая философия науки. – Сумы : Университетская книга, 2002.
7. Меркулов И.П. Мышление как информационный процесс // Эволюция. Мышление. Сознание. – М. : Канон +, 2004. – С. 228-260.
8. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. – М. : Смысл, 2001.
9. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. – М. : Политиздат, 1972.
10. Баксанский О.Е., Кучер Е.Н. Когнитивный образ мира. Пролегомены к философии образования. – М. : Канон +, 2010.
11. Герасимова И.А. Диалог культур и когнитивная эволюция // Эволюция. Мышление. Сознание. – М. : Канон +, 2004. – С. 169-227.
12. Мещерякова Н.А. Детерминизм в философском рационализме: от Фалеса до Маркса. – Воронеж : Воронежский гос. ун-т, 1998.
13. Богомолов А.С. Диалектический логос. Становление античной диалектики. – М. : Мысль, 1982.