Стус Аліна Іванівна
студентка VI курсу, 4 групи
факультету фізики, математики та інформатики
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Україна, місто Умань
Безсумнівним є той факт, що рівень математичної підготовки школярів у більшій мірі залежить від професіоналізму, математичної та загальної культури вчителя. Студент-математик для успішного навчання за фахом повинен володіти теоретичним матеріалом,практичними вміннями, навичками та математичним мисленням.
Один з важливих етапів підготовки майбутнього вчителя математики – вивчення елементарної математики.
Елементарна математика – сукупність розділів, задач і методів математики, що не використовують загальні поняття змінної, функції, границі, множини. Елементарна математика використовує поняття, що склались до появи математичного аналізу. Вона охоплює в основному арифметику і так звану елементарну теорію чисел,елементарну алгебру, елементарну геометрію, тригонометрію. До речі «елементарна теорія чисел», зовсім не є елементарною з точки зору простоти [1, с.1 ].
В іншому трактуванні, яке, мабуть, найвідоміше,елементарна математика, на відміну від вищої математики – це основи математики, що вивчаються переважно у школі. Метою дисципліни є закласти основи формування професійно-компетентного вчителя математики, спроможного працювати на конкурсній основі в різних типах шкіл, якому були б притаманні духовність, висока мораль, культура, інтелігентність, творче педагогічне мислення, гуманістична спрямованість педагогічної діяльності.
Тому саме елементарна математика є однією із найважливіших дисциплін для формування досвідченого в своїй сфері діяльності вчителя.
Одним із важливих завдань лекційних занять з елементарної математики є ознайомлення студентів із ідеями та методами шкільного й факультативного курсів математики; ознайомити майбутніх учителів з важливим питанням елементарної математики. Також не менш важливе завдання практичного заняття – навчити студентів розв’язувати шкільні задачі з математики як за обов’язковою програмою, так і на більш високому рівні (рівень факультативних занять класів і шкіл з поглибленим вивченням математики, олімпіад юних математиків тощо).
Особливістю вивчення дисципліни «елементарна математика» є навчання студентів розв’язувати задачі, які органічно вплітаються в методику викладання математики і реалізуються на двох етапах, які відповідають різним рівням математичної та методичної підготовки, а також трьом основним етапам:
Перший етап (1–2 курси). Узагальнюються знання, вміння і навички з математики за програмою середньої школи; ведеться підготовка до активного вивчення таких загальноосвітніх математичних предметів, як математичний аналіз, вища алгебра, аналітична і вища геометрія, математична логіка, теорія ймовірностей; закладаються теоретичні основи для розв’язування задач шкільного курсу і факультативних занять. Важливо, щоб на цьому етапі студенти, вивчивши основи шкільної математики, обов’язково одержали знання, набули вмінь і навичок, необхідних для навчання в інституті і проходження педагогічної практики.
Другий етап (3-4 курси). Узагальнюються знання, вміння і навички з математики, отримані на попередніх курсах навчання. Важливо, щоб на цьому етапі студенти, вивчивши основи шкільної математики, обов’язково одержали знання, набули вмінь і навичок, необхідних для навчання в вищому навчальному закладі і проходження педагогічної. Поглиблюються уміння і навички з розв’язування шкільних задач різних типів; передбачається можливість застосування знань і вмінь, одержаних на заняттях математичних гуртків, спеціальних і загальних методик викладання математики; студенти готуються до педагогічної практики. Важливо, щоб на цьому етапі студенти, одержавши необхідні професійні знання з математики і методики її викладання, педагогіки, психології тощо, випробували себе під час практики на посаді вчителя, проаналізували ступінь власної підготовки, відчули потребу в постійному вдосконаленні професійного рівня.
Третій етап (5-й курс). Завершується професійна підготовка майбутнього вчителя; поглиблене ознайомлення з різними методами розв’язування задач із журналів «Квант», «Математика в школі», збірників олімпіадних і конкурсних задач з математики; активне застосування як математичних знань і умінь, так і знань та умінь з методики викладання алгебри, геометрії, алгебри і початків аналізу. Потрібно всіляко заохочувати і стимулювати участь студентів цього курсу в роботі методичного гуртка та гуртка з розв’язування задач підвищеної складності з елементарної математики, спеціальних курсів і спецсемінарів з методики викладання математики [3, с 1].
У процесі навчання предметів професійно-орієнтованого циклу викладачам слід враховувати специфіку студентської аудиторії і пам’ятати, що вони навчають не просто студентів, а майбутніх учителів. У такій ситуації викладач сприймається і оцінюється студентами також і з позицій майбутньої професійної діяльності, а тому може опосередковано впливати на формування професійних якостей студентів, демонструючи зразки власних форм, методів і прийомів педагогічної роботи.
Безумовно, навчання студентів фахових дисциплін відіграє вирішальну роль у формуванні математичної культури вчителя математики. Менш очевидна їх роль у формуванні інших компонентів професійної культури вчителя математики, проте провідні вчені – і педагоги, і математики – давно зрозуміли, що успішне вирішення задачі формування основ професійної культури вчителя математики можливе лише за умови професійно спрямованого навчання цих дисциплін. Так, видатний німецький математик, Фелікс Клейн у своїй праці «Елементарна математика з точки зору вищої», обґрунтовуючи необхідність професійно-спрямованого навчання майбутнього вчителя математики, писав: «Вступаючи до вищої школи, молодий студент стикається з такими завданнями, які зовсім не нагадують йому те, чим він займався раніше; природно, що все це він швидко і ґрунтовно забуває. Коли ж він закінчує університет і стає викладачем, він повинен як учитель викладати традиційну математику і часто не в змозі самостійно пов’язати це завдання з тим, що він чув у вищій школі, тому він швидко засвоює стару традицію, а університетська освіта залишається у нього тільки у вигляді приємного, або не дуже приємного спогаду, який не має впливу на викладання ним математики» [2, с 217]. Схожа ситуація мала і, на жаль, ще часто має місце і у вітчизняних педагогічних вузах. Пом’якшенню цієї ситуації сприяють численні праці, присвячені дослідженню проблеми професійної спрямованості або, так званій, «педагогізації» навчання фахових математичних дисциплін майбутніх вчителів математики.
Для уникнення проблеми у викладанні шкільного курсу математики в загальноосвітніх школах, майбутньому вчителеві математики потрібно добре орієнтуватися в теоретичному матеріалі, який найбільш доступно викладається саме при вивченні однієї із найважливіших фахових дисциплін – елементарна математика. Вона посідає найголовніше місце у формуванні досвідченого педагога.
Джерела використаної літератури:
1. Елементарна математика [Електронний ресурс] / вікіпедія. – 2016. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0.
2. Клейн Ф. Элементарная математика с точки зрения высшей / Ф. Клейн – Пер. с нем. – М.: Наука, 1987.– 432 с.
3. Яременко Ю.В Елементарна математика [Електронний ресурс] / Яременко Ю.В – Режим доступу: http://phm.kspu.kr.ua/kafedri/kafedra-matematiki/anotatsii-kursiv/149-elementarna-matematika.html.
