Кулик Антон Олегович
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Дніпропетровськ, Україна
Розглянуто проблему структуризації спортивної медиакомунікації, класифікації учасників комунікативного акту в спортивній медіакомунікації в якості структурних елементів: організація системи, суб'єкти (учасники) і процес взаємодії.
Ключові слова: спорт, медиакомунікація, комунікативний акт.
Рассмотрена проблема структуризации спортивной медиакоммуникации, классификации участников коммуникативного акта в спортивной медиакоммуникации в качестве структурных элементов: организация системы, субъекты (участники) и процесс взаимодействий.
Ключевые слова: спорт, медиакоммуникация, коммуникативный акт.
This article considers the problem of structuring the sports media communication, classifying participants of communicative act in the sports media communication as structural elements: the organization of the system, the subjects (participants) and process of interaction.
Keywords: sport, media communication, communicative act.
Вступ. Сьогодні спортивна медіакоммунікація являє собою цілісну систему. Діяльність будь-якої системи з момету створення передбачає досягнення обумовлених цілей, а також визначення «планованих» і «підсумкових» результатів внутрішньої і зовнішньої діяльності. Таким чином, процес взаємодії елементів в самій системі, а в нашому випадку в спортивній медіакомунікації, не хаотичний, як здається одразу, а строго підпорядкований певним «критеріям».
Об’єкт дослідження: зв'язки, стадії самої спортивної події, від її підготовки («зародження») до її закінчення (включаючи підведення підсумків), періоди створення журналістського твору, що розкривають особливості спорту.
У якості мети пропонується виявлення організації системи класифікації, яка включає в себе кілька підсистем (інституційну, комунікативну, функціональну), які є основними алгоритмами в досліджуваній комунікації.
Результати дослідження. Сучасний спорт є одним із могутніх факторів залучення людей до суспільного життя, формування соціальних відносин і зв’язків. Специфічні спортивні відносини (міжособистісні, міжгрупові, міжнародні) втягують індивіда у систему соціальних відносин, що виходять за рамки спорту. Сукупність цих відносин складає основу впливу спорту на особистість, засвоєння нею соціального досвіду як у сфері спорту, так і в більш широкому масштабі. Спорт як масовий соціальний рух набув чималого значення й у якості одного з факторів соціальної інтеграції, тобто зближення людей і об’єднання їх у групи, організації, союзи, клуби на основі спільності інтересів та діяльності щодо їхнього задоволення. Популярність спорту, природна оцінка спортивних успіхів, порівняння їх з престижними інтересами народу, нації, держави роблять його зручним каналом для впливу на масову свідомість. Спорт давно вже зайняв одне з провідних місць у міжнародному спілкуванні. Він здатний посилювати соціальні зв’язки і слугувати каталізатором соціальної інтеграції. [2].
Інстітуційна підсистема – це така собі конструктивна база будь-якої комунікативної формації. Інститути виглядають як сталі соціальні, економічні відносини, які, власне кажучи, і структурують суспільне життя. Саме інституціональний підхід допомагає виділити в комунікаціях провідну групу інститутів, які «диктують» основні правила, нормативи. Якраз інституціональне ставлення сприяє виділенню в комунікаціях провідої групи інститутів, які «приписують» фундаментальні нормативи, правила. Це має відношення, в першу чергу, до ЗМІ, які в вищезгаданій комунікації виокремлюються як один з базових інститутів, поруч зі спортом. Те, що засоби масової інформації є інститутом, наводиться в працях безлічі дослідниуів
Інший соціальний інститут, що формує спортивну медіакомунікацію, – спорт. Ще в 1970-і роки відомий теоретик спорту Н. І. Пономарьов писав: «Спорт – соціальний інститут виховання, що має характер ігрової фізичної діяльності, пов’язаної з зіставленням рівня розвитку фізичних і духовних здібностей» [4].
Професор В.І. Столяров розглядає це питання з сучасної точки зору: «В даний час спорт виступає як соціальна система, соціальний інститут і соціальний рух, які надають потужний вплив практично на всі верстви і сфери сучасного суспільства, сучасної культури, включає в свою орбіту освіту, політику, економіку, техніку, науку, мистецтво, засоби масової інформації, сферу дозвілля і т.д.» [6].
Останній інститут – це саме суспільство, від самої основи не тільки формує і сприяє росту перших двох інститутів, а й представляє гадку і цікавість аудиторії ЗМІ (включаючи цікавість спортивної аудиторії). «Суспільство» – багатозначне уявлення і трактується як «об'єднання людей, що має закріплену сукупну територію, колективні культурні цінності та соціальні стандарти, що характеризуються усвідомленою соціокультурною ідентичністю її членів». На базі цих положень можна сміливо розглядати аудиторію ЗМІ як частинe громадянського суспільства. Це частково підтверджує в своїй роботі «Журналістіка як творчість» професор В.Ф. Олешко. Він пише: «З одного боку, певні якості аудиторії детерміновані соціально-економічною і політичною структурою суспільства, і з цієї точки зору вона є специфічною соціальною освітою. З іншого боку, вона формується, існує і розвивається тільки в рамках процесу масової комунікації на базі особливого роду діяльності – споживанні і сприйнятті матеріалів і повідомлень ЗМІ, що дозволяє визначити аудиторію як специфічну соціально-комунікативну спільність» [3].
При всій різноманітності спортивної аудиторії, можна сказати, що її характер відповідає принципам відкритого суспільства. Згідно з позицією британського соціолога К. Поппера: «відкрите суспільство – тип суспільства, який характеризується динамічною соціальною структурою, високою мобільністю, здатністю до інновацій, критицизмом, індивідуалізмом і демократичною плюралістичною ідеологією» [5].
В якості структурного елементу може розглядатися і сам процес, що складається з «ланцюжків» зв’язків (взаємовідносин). Наприклад, основою найпростішого «ланцюжка» може послужити спортивна подія, яка дає привід для журналістської інформації. «Ланцюжок» в цьому випадку буде йти від початку спортивного дії, потім «переходити» в його описі (поданні) в журналістському матеріалі, і закінчуватися реакцією на дану публікацію (сюжет) аудиторії. Строгий порядок визначається чіткою взаємодією між провідними учасниками спортивної комунікації з розподілом відповідних «обов’язків» (спортсмен показує спортивну дію, журналіст описує її, аудиторія сприймає інформацію). У той же час можна помітити, що на спортивну медіакомунікацію мають вплив і інші різноманітні інститути (зокрема, політика, економіка, бізнес, мистецтво, освіта, шоу-індустрія і т.д.), але їх роль в даному процесі багато в чому другорядна, в порівнянні з трьома вищезгаданими інстітутами - «ЗМІ», «спортом» і «суспільством» [1].
Висновки. Тож в ході дослідження ми визначили, що спортивна комунікація має всі структурні характеристики, що дозволяють їй повноцінно функціонувати, незважаючи на деякі недоліки в самій системі (зокрема, нестійкість в класифікації, недостатня вивчення стадій і рівнів самого процесу, визначення чітких меж між зовнішньої і внутрішньої структурою і т.д.).
Література:
1. Войтик Е.А. Спортивная медиакомуникация: проблематика структуризации. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://sun.tsu.ru/mminfo/2013/000449924/001/image/01-109.pdf
2. Лукащук В.І. Консолідуюча функція спорту. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/4791/2/Lukawuk.pdf
3. Олешко В.Ф. Журналистика как творчество. М., 2003. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// evartist.narod.ru/text8/26.htm
4. Пономарев Н.И. Феномен игры и спорт // Теория и практика фи- зич. культуры. 1972. № 8. С. 4.
5. Поппер К. Открытое общество и его враги. Т. I. М., 1992. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// readrus.ru/gloorai.html
6. Столяров В.И. Спорт, устойчивое развитие и культура мира. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.m-press.ru/sport/index1.html/
