ДУНАЄВСЬКА ОКСАНА ФЕЛІКСІВНА
Кандидат біологічних наук, доцент
Житомирський національний агроекологічний університет,
Україна, м. Житомир
В результаті гістологічних, морфометричних досліджень встановлені особливості селезінки депонуючого типу у коней і собак. Характерними ознаками є: розвиненість опорно-скоротливого апарату, значна перевага об’єму червоної пульпи над білою, незначна відносна площа маргінальної зони, невелика кількість лімфоїдних вузликів, наявність періартеріальної зони у вигляді тонких тяжів. У коней визначили більші, ніж у собак, відносну масу селезінки і відносну площу опорно-скоротливого апарату.
Ключові слова: селезінка, морфологія, кінь, собака, пульпа, капсула, трабекули.
The spleen`s features depot type in horses and dogs established for result histological, morphometric studies. The characteristic features are: maturity of support-contractile apparatus, a significant advantage over the volume red pulp of white, a small area relative marginal zone, a small amount of lymphoid nodules, zone near the arteries in the form of thin strands. The spleen`s relative weight and the area of support-contractile apparatus identified in horses more than dogs.
Key words: spleen, morphology, horse, dog, pulp, capsule, trabeculae.
Найбільшу функціональність селезінка має у ссавців та людини. Вона виконує фільтраційну, очисну, імунну, кровотворну, депонуючу функції. Селезінка здійснює екстрамедулярний гемопоез, синтезує біологічно активні сполуки різних груп, приймає участь в обміні речовин [5]. Відповідно до різноманітних функцій селезінка має складну морфологічну будову. Вона складається з опорно-скоротливого апарату, до якого належать капсула і трабекули і паренхіми або пульпи. Паренхіма селезінки включає два відділи з різним ступенем будови і функціями: білу (БП) і червону пульпи (ЧП) [1, 8].
В залежності від співвідношення БП і ЧП виділяють 2 типи селезінок: імунний тип з вираженим розвитком БП; метаболічний тип, при якому значно переважає ЧП [9] або їх ще називають захисна і депонуюча [7] та метаболічна і резервуарна [6]. На основі гістологічної та морфометричної оцінки функціональних зон селезінки [1] виділяють чотири групи ссавців: тварини з гарно вираженою депонуючою функцією селезінки; тварини з «селезінкою захисту»; «змішаного типу»; тварини, у яких селезінка слабо розвинута і функціонально мало активна. Враховуючи активну роль в підтримці імунологічної реактивності інших органів імунного гомеостазу, варіанти будови органу не відображаються в цілому на діяльності організму [9].
Відповідно до наукових тематик кафедри анатомії і гістології Житомирського національного агроекологічного університету “Вивчення стану вітамінно-мінерального обміну та корекції статевого циклу у собак на забрудненій радіонуклідами території” (номер державної реєстрації 0199 U 001822) та «Розвиток, морфологія та гістохімія органів тварин у нормі та при патології» (№ державної реєстрації 0113V000900) було проведено морфологічне дослідження селезінки у фазі морфофункціональної зрілості органу у статевозрілих тварин обох статей у співвідношенні 1:1 безпорідних собак (вік 2-4 роки) і коней української верхової породи (4-8 років) згідно методологічних рекомендацій [2].
До тварин, що мають виражену депонуючу функцію селезінки згідно різних наукових досліджень належать кінь і собака [1,6,7,9]. З загального об’єму крові організму в селезінці може депонуватися у собаки 10-15 %, а у коня до 18 % її кількості [6]. Нами було з’ясовано особливості морфологічної будови органу у порівняльному аспекті. Відносна маса селезінки коней становить 0,478±0,0032 %, собак – 0,135±0,027 %. Аналіз морфометричних досліджень свідчить, що відсоткова частка сполучнотканинної основи селезінки собак становила 6,62±0,26 % та 13,64±1,13 % у коней. Опорно-скоротливий апарат тварин характеризувався добре розвиненою капсулою і системою трабекул. Трабекули виявлялися сполучні, радіальні (капсулярні), пульпарні. Інколи трабекули, що відходять з протилежних сторін капсули селезінки, з’єднуються між собою і утворюють сітчастий каркас. Капсула і трабекули утворені щільною волокнистою сполучною тканиною з колагеновими і еластичними волокнами та пучками гладких м’язових клітин. Кількість трабекул, які безпосередньо відходять від капсули значно менша, ніж таких, які містяться всередині органу. Відносна площа трабекулярного апарату займає 7,92±1,05 % у коней та 4,16±0,96 у собак, це 58,07 % та 62,87 % відповідно від загальної кількості опорно-скоротливого апарату. Очевидно, ці показники обумовлюються депонуючою функцією селезінки. Пульпа селезінки тварин чітко розмежована на БП і ЧП. БП селезінки коня належить 7,43±0,74 % відносної площі селезінки, у собаки – 8,12±0,39 %. У складі БП виділяють лімфоїдні вузлики і періартеріальні лімфоїдні піхви. Характерною особливістю БП селезінки досліджуваних тварин є наявність невеликої кількості лімфоїдних вузликів та тонких нечітко відокремлених від оточуючих тканин тяжів, розташованих навколо пульпарних артерій (періартеріальні лімфоїдні піхви). На периферії вузликів розташована маргінальна зона, яка вважається ключовою структурою селезінки, оскільки тут відбувається кооперативна взаємодія Т- і В-лімфоцитів і розпочинається імунна відповідь. У собак і коней вона виражена слабо. Так, відносна площа її у коней становить лише 2,02±0,12 %, у собак вона виявлялась у вигляді щільного лімфоцитарного обідка. Червона пульпа займала 78,94±4,39 % маси селезінки коня та 85,26±0,86 % у собаки. Основою ЧП є ретикулярна тканина з численними клітинами крові, що надають їй червоного забарвлення, макрофагами. У ЧП, яка заповнювала простір між лімфоїдними вузликами і трабекулами, виявлялось багато артеріол, капілярів, венозних синусів. Співвідношення червоної до білої пульпи становило 10,5:1 у собак та 10,6:1 у коней. Співвідношення відносних площ опорно-скоротливого апарату, білої та червоної пульпи становить 1:0,54:5,79 у коней та 1:1,2:12,9 у собак.
Таким чином, для селезінки депонуючого типу характерним є: значна перевага червоної пульпи над іншими структурними елементами органу, добра розвиненість трабекулярного апарату, особливо, судинних та сполучних трабекул, формування сітчастого каркасу з капсулярних трабекул, незначний розвиток білої пульпи, в тому числі і маргінальної зони.
Література:
1. Атлас селезёнки (видовые особенности у человека и млекопитающих животных ) [Текст ]: монография / Н. С. Федоровская [и др.]. – Киров: Аверс, 2011. – 134 с.
2. Горальський Л. П. Основи гістологічної техніки і морфофункціональні методи досліджень у нормі та при патології: навч. посібник / Горальський Л. П., Хомич В. Т., Кононський О. І. – Житомир: Полісся, 2005. – 288 с.
3. Дунаєвська О. Ф. Вплив імуностимуляторів на імунні органи собак в умовах радіаційного забруднення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук : спец. 03.00.11 «Цитологія, клітинна біологія, гістологія» / О. Ф. Дунаєвська. – К., 2007. – 22 с.
4. Дунаєвська О. Ф. Особливості морфології селезінки коней / О. Ф. Дунаєвська // Вісник Проблем біології і медицини. – Полтава, 2015. – Вип.4. – Т. 2 (125) – С. 75-78.
5. Дунаєвська О. Ф. Функції селезінки в організмі хребетних тварин / О. Ф. Дунаєвська // Зб. матер. Міжнародної науково-практичної конференції «Наука в епоху дисбалансів» (25 січня 2016 р.), м. Київ. – К.: Велес, 2016. – Ч. 1. – С. 12-17.
6. Комахидзе М. Э. Селезёнка / Комахидзе М. Э. – М.: Наука, 1971. – 254 с.
7. Техвер Ю. Т. Гистология сердечно-сосудистой системы и кровотворных органов домашних животных / Техвер Ю. Т. – Тарту: Эстонская с.-х. академия, 1970. – 132 с.
8. Хомич В. Лекції з цитології, ембріології та гістології свійських тварин: Навч. посібник / В. Хомич. – К.: ТОВ «Аграр Медіа Груп», 2015. – 296 с.
9. Шевцов А. Р. Морфологические преобразования в селезёнке крысы при синдроме длительного сдавления и в условиях коррекции биофловоноидами манжетки обыкновенной : автореф. дисс. на соискание науч. степени к. м. н. : спец. 14.00.15 «Патологическая анатомия», 03.00.25 «Гистология, цитология, клеточная биология»/ А. Р. Шевцов. – Новосибирск, 2008. – 20 с.
