Чеботарьова Ірина Олексіївна

Аспірант 

Українська інженерно-педагогічна академія

м. Харків

 

  У зв’язку з процесами модернізації, що відбуваються у сфері української освіти, і переходом її до компетентнісної парадигми зростає увага до компетентностей та кваліфікаційних характеристик керівників навчальних закладів, оскільки саме ці управлінці покликані впроваджувати в життя нові підходи до розвитку освіти. 

  На думку науковців, загальна компетентність керівника складається з таких компонентів: професійна (спеціальна) компетентність, соціальна компетентність, комунікативна компетентність, особистісна та індивідуальної компетентності. 

  Професійна компетентність керівника має декілька складових: управлінську компетентність (здатність на основі набутих професійних знань, умінь та досвіду до творчого мислення, передбачення наслідків власних рішень, критичного оцінювання власних можливостей і досягнень, володіння інноваційними технологіями в управлінській та професійній сферах), правову компетентність  тощо. 

  Завдяки соціальній компетентності керівник отримує можливість оперувати наявними здібностями, знаннями і навичками  для ефективної взаємодії як з управлінцями більш високого рівня (у ролі підлеглого), так і з підлеглими (в ролі керівника), здійснювати управління трудовим колективом, організовувати групову взаємодію, формувати та підтримувати позитивний соціально-психічний клімат в колективі. 

  Комунікативна компетентність керівника – це необхідна для виконання професійних обов’язків складова управлінської діяльності, яка допомагає йому виконувати роль управлінця при перебуванні у зовнішніх чи  внутрішніх контактах. 

  Особистісна компетентність – володіння засобами та прийомами самовираження, саморозвитку, а також протистояння професійний деформації особистості. Складовими особистісної компетенції є стійка професійна мотивація, задоволеність процесом праці,  наявність позитивної Я-концепції, розуміння власної місії, творчий підхід до управлінської діяльності, наявність позитивного емоційного настрою, володіння прийомами особистісного саморозвитку, самовираження тощо [1]. 

  Сукупність компетентностей, якими має володіти управлінець сфери освіти,  українські науковці об’єднують в єдине ціле терміном «інтегральна компетентність» («інтегральний»  у даному випадку – нерозривно зв'язаний; суцільний, єдиний [6]). Цей термін не є часто вживаним, однак ті дослідники, які ним оперують, трактують його як комплекс, систему  компетентностей, яка дозволяє фахівцям якісно та ефективно здійснювати свої посадові обов’язки. Для керівників сфери освіти таким обов’язком є виконання завдань та функцій щодо управління навчальним закладом, які забезпечують надання ним якісних освітніх послуг. 

   Інтегральну компетентність можна виразити у вигляді формули:   

  Компетентність 1 +…+ компетентність N [2].

  Складовими інтегральної компетентності є ключові, загальнопредметні (галузеві) і спеціальні компетенції [3]. При цьому інтегральна професійна компетентність:

• на ключовому рівні (ключова професійна  компетентність) формується на основі вже сформованих у особистості ключових компетентностей; 

• на базовому рівні (базова професійна компетентність) розвивається, маючи за основу ключову професійну компетентність;

• на спеціальному рівні (спеціальна професійна компетентність) розвивається, спираючись на наявну базову компетентність [3].

  Для керівників сфери освіти усі рівні компетентності відображають специфіку їхньої діяльності.

  Водночас в основі інтегральної компетентності лежать  особистісні якості та досвід, теоретичні знання та практичні вміння – тобто ті чинники, що зумовлюють здатність керівника до виконання своїх посадових обов’язків. Таким чином, формування інтегральної компетентності відбувається через придбання під час навчання певного набору компетенцій, що є комбінацією характеристик, які відносяться до знань, застосування цих знань, а також до умінь, навичок, особистих якостей, здібностей, цінностей тощо. Цей набір компетенцій дозволяє керівнику виконувати професійні обов’язки на високому рівні [2]. 

  Термін «інтегральна компетентність» вживається і в Національній рамці кваліфікацій (далі – НРК), затвердженій постановою Кабінету міністрів України  в 2011 р. з метою приєднання до європейських стандартів (принципів) забезпечення якості освіти у питанні компетентностей фахівців та з метою приведення у відповідність до цих стандартів (принципів) норм законодавства у сфері соціально-трудових відносин та освіти. Однак там цей термін має інше наповнення. 

  У НРК поняття «інтегральна компетентність» є ключовим і вживається по відношенню до узагальненого опису кваліфікаційного рівня, що виражає головні компетентністні характеристики даного рівня щодо навчання / професійної діяльності [4].

  У такій трактовці інтегральна компетенція є одним із дескрипторів НРК і стоїть в одному ряді з такими поняттями, як знання,  уміння, комунікація, автономність та відповідальність.  Ця система дескрипторів НРК співвідноситься з Європейською рамкою кваліфікацій для навчання впродовж життя, а також з Рамкою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти. 

  Таким чином, у розумінні авторів НРК інтегральна компетентність є складовою набору базових компетентностей,  у яких описуються кваліфікаційні рівні в НРК. Вона  відображає здатність власника кваліфікації якогось рівня виконувати завдання або розв’язувати задачі даного рівня складності під час виконання професійної діяльності або навчання. 

  Враховуючи, що керівники сфери освіти згідно з кваліфікаційними вимогами повинні мати вищу педагогічну освіту рівня спеціаліста або магістра, їм необхідно володіти інтегральною компетентністю, яка відповідає, якнайменше, сьомому рівню НРК. Він описує вміння розв’язувати складні задачі та проблеми у певній галузі профдіяльності чи навчання, проводити дослідження  та / або здійснювати інновації в тому числі в умовах невизначеності вимог, доносити  власні висновки, а також їхнє обґрунтування до фахівців, нефахівців тощо [5]. 

  Як бачимо, у НРК термін «інтегральна компетентність», як і у роботах українських науковців,  стосується  об’єднаних в одне ціле компонентів. Однак НРК пропонує щодо цього поняття власний набір складових  – таким чином, його автори та українські науковці розходяться у питанні змістового наповнення поняття «інтегральна компетентність».

  Доводиться констатувати, що сталося накладання іноземного терміна на вітчизняний, що й обумовило описані проблеми. Адже автори НРК у багатьох моментах спиралися на аналогічні документи країн ЄС, переймаючи їх рішення із термінологією включно. 

  Таким чином, бачимо розбіжності між науковим та законодавчим підходом до проблеми інтегральної компетентності. Поняття «інтегральна компетентність», вживане у законодавчому документі, на сьогодні фактично не має наукового обґрунтування, адже у роботах українських науковців  цей термін вживається у іншому, більш загальному значенні. І хоча сьогодні НРК ще не пройшла сертифікації та не використовується при побудові та порівнянні освітніх програм, незабаром це може статися. А отже, слід звернути увагу на дану термінологічну невідповідність і вирішити ситуацію із  розмежуванням двох понять, виражених на даний час одним терміном. 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Дуднєва Ю.Е. Компетентність керівника як основа формування його іміджу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_125/19.pdf

2. Лунячек В.Е. Компетентнісний підхід як методологія професійної підготовки у вищій школі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2013-1/doc/4/01.pdf

3. Лунячек В.Е.  Теоретико-методологічні засади професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до управління якістю освіти: автореф. дис. доктора пед. наук: 13.00.04  / В.Е. Лунячек. – Харків, 2012. – 40 с. 

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» від 23 листопада 2011 р. № 1341. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-п

5. Розроблення рамок кваліфікацій в Україні. Аналітичний звіт. Темпус-проект. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tempus-prj.onma.edu.ua/dlzone/qantus/qf_201450324.pdf

6. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. 

7. Харківська А. А. Інтегральна модель професійної компетентності педагога. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/18321-integralna-model-profesijno%D1%97-kompetentnosti-pedagoga.html