Зозуля Ольга,
Наставна Тетяна,
Рябоконь Ольга
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Науковий керівник
Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Бронхіальна астма у дітей - одна з важливих проблем педіатрії, обумовлена високою поширеністю у світі. За сучасними уявленнями це не тільки захворювання бронхо-легеневої системи, але й усього організму, і, у першу чергу, центральної і вегетативної нервових систем. Тому комплексна фізична реабілітація повинна бути спрямована не тільки на корекцію порушень бронхо-легеневої системи, а на весь організм.
Більшість дослідників вважають, що домінуючу роль в етіології бронхіальної астми відіграє спадковість. Вона є якщо не єдиною, то найважливішою причиною астми.[1]. Бронхіальна астма відносиься до хвороб зі спадковою схильністю й, як правило, розвивається у дітей, в сімейному анамнезі яких є хворі з алергійними захворюваннями. У деяких дітей із бронхіальною астмою при відсутності сімейної схильності, можливо, є родичі, у яких відзначалися хрипи в легенях, неправильно діагностовані як "хронічний бронхіт" або "емфізема легенів". Дослідження останнього часу свідчать про те, що бронхіальна астма, що починається в ранньому дитячому віці, найбільш ймовірно має спадкове походження.
БА належить до алергійних захворювань, тобто виникає в осіб з підвищеною чутливістю до деяких хімічних речовин або фізичних факторів - алергенів [2]. Підвищена чутливість може бути проявом спадково- конституційних особливостей організму або розвивається в результаті тривалого контакту з алергеном при одночасному впливі несприятливих факторів (охолодження, перевтома, хронічні запальні захворювання) [3, 5].
Початок бронхіальної астми в більшості дітей пов'язаний зі впливом різних алергенів, серед яких найпоширенішим є домашній пил. Близько 70% дітей із бронхіальною астмою чутливі до домашнього пилу. Домашній пил являє собою складну суміш, що містить волокна бавовни, целюлози, вовни тварин, спори цвілі. Основним компонентом домашнього пилу є кліщі. Які живляться лусочками людської шкіри й мешкають в матрацах, подушках, килимах, м'яких меблях та іграшках.
Крім цього найбільш важливим фактором ризику вважається атопія, уроджена схильність до алергійних реакцій [2,4]. Алергенами при БА можуть бути всілякі речовини - від простих хімічних елементів до складних з'єднань білкової природи. Марисенко Г.П. [5,6] пропонує ділити алергени на дві групи - екзоаллергени та ендоаллергени.
- Екзоаллергени - це речовини, що попадають в організм із зовнішнього середовища й здатні викликати алергійну реакцію (харчові, епідермальні, пилок, лікарські й інші речовини).
- Ендоаллергени - це речовини, які набувають антигенних властивостей після приєднання до сироваткового або тканевого білків організму людини. Причинами розвитку бронхіальної астми можуть бути вовна, лупа, слина різноманітних тварин (кішок, собак, морських свинок, хом'ячків та інших гризунів).
Госпіталізація дітей, хворих на бронхіальну астму проводиться у випадку загострення основного захворювання, з метою санації вогнищ інфекції, лікування супутньої патології, а також для підбору препаратів і доз базисної терапії астми. На сьогодні існують основні стандарти медикаментозного лікування бронхіальної астми залежно від її ступеня тяжкості. Базисним для бронхіальної астми є медикаментозне лікування: мембраностабілізатори (кромоглікат або недокроміл натрію) на ранніх стадіях, та інгаляційні глюкокортикостероїди (беклометазону дипропіонат, будесонід, флунізолід) для всіх ступенів БА. За необхідності використовуються також бронходилятатори короткої дії (фенотерол, сальбутамол, сальметерол, атровент та ін.), теофілін короткої і тривалої дії (амінофілін, теопек), а також антигістамінні засоби.
Відповідно до Національної програми лікування бронхіальної астми комплексне, складається із протизапальної й симптоматичної терапії, а також елімінаційних і реабілітаційних заходів.
Елімінаційні режими або заходи щодо контролю за навколишнім середовищем є одним з найважливіших напрямків у терапії бронхіальної астми. Навіть самі найпростіші кроки по виключенню найпоширеніших алергенів з навколишнього середовища можуть поліпшити стан хворої дитини. Відзначено, що ефективність проведеного фармакологічного лікування істотно знижується без проведення елімінаційних заходів.
Оскільки домашній пил і кліщі домашнього пилу в більшості дітей є головними винуватцями виникнення бронхіальної астми, варто зменшити їхній вплив на організм за рахунок регулярного чищення килимів, постільних приналежностей, м'яких меблів і м'яких іграшок.
Важливим моментом є видалення тварин (кішок, собак, папуг, кроликів, морських свинок, хом'яків, рибок) з оточення дитини у зв'язку з тим, що алергія до їхньої лупи, часток волосся й шкіри, сечі й слини може розвитися в будь-який час. Варто уникати пір'яних і пухових подушок і ковдр, спальних мішків, а також курток при алергії на перо й пух.
Для хворих з підвищеною чутливістю до пилка рослин зменшення контакту з пилковими алергенами здійснюється шляхом обмеження прогулянок у період цвітіння, особливо в зеленій зоні міста або в сільській місцевості.
Хворим із грибковою алергією варто уникати місць із високою вологістю й сирих приміщень, що є сприятливим середовищем для розвитку цвілі.
Протизапальна терапія у хворих бронхіальною астмою призначається з метою впливу на алергійний запальний процес у дихальних шляхах для досягнення стійкої ремісії захворювання. До засобів базисної терапії належать мембраностабілізуючі препарати, інгаляційні кортикостероїди й специфічна імунотерапія. Введення лікувального пpепаpату чеpез інгаляційний пристрій забезпечує його попадання всередину бpонxіального деpева завдяки чому клінічний ефект наcтупає пpи призначенні малиx доз пpепаpату. Інгаляційні фоpми пpепаpатів мають більшу перевагу, ніж таблетовані пеpоpальні фоpми, так як клінічний ефект наcтупає значно швидше пpи мінімальниx побічниx эфектаx теpапії.
Загальними завданнями фізичної реабілітації дітей із бронхіальною астмою є: підтримка ремісії хвороби, попередження приступів, зниження дозування лікарських засобів, відновлення й поліпшення ФВД і серцево-судинної системи, їхнього психологічного статусу, фізичної й розумової працездатності.
При реалізації програми фізичної реабілітації для дітей з БА необхідно враховувати індивідуальні особливості хворої дитини, період захворювання, характер його перебігу й ін.
У комплексному лікуванні БА у дітей, крім лікарської терапії, застосовуються різноманітні засоби й форми фізичної реабілітації: самостійні заняття з дихальним тренажером, заняття лікувальною гімнастикою, різні види "дихальних гімнастик", дозовані заняття спортом, спелеотерапія, гірське повітря, геліотерапія, голкорефлексотерапія, фітотерапія, лікувальний масаж
Головна помилка лікування дітей хворих на БА це невиправдане прагнення обмежити хворого у фізичній активності, оскільки фізичні навантаження вважаються одним з факторів, що провокують приступи бронхоспазму (бронхіальної астми).
Однак, за даними літератури, тренування в оптимальних умовах (температура й вологість повітря) навпаки зменшують частоту й важкість приступів. Фізичне навантаження повинне бути присутнім в реабілітації хворих на бронхіальну астму. Однієї із задач лікування бронхіальної астми є зняття обмежень на повсякденну активність, включаючи фізичне навантаження. Для цього необхідно:
- відновити рухливість грудної клітки й нормальні амплітуди рухів діафрагми;
- створити умови для розправлення й дренування бронхіального дерева;
- відновити співвідношення по тиску в системі грудна клітка - черевна порожнина й грудна клітка - простір шиї;
- відновити форму грудної клітки - привести її до стану анатомічної норми.
Успішна реалізація перерахованих завдань дозволяє полегшити ступінь важкості захворювання, підсилити чутливість патологічного процесу до медикаментозної терапії (якщо вона залишається необхідною); зробити прогноз перебігу хронічної хвороби більш оптимістичним.
Література
1. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2007 № 128 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія».
2. GINA Report, Global Strategy for Asthma Management and Prevention. – MCR Vision, Inc., 2006. – 109 p.
3. «Asthma.» National Heart, Lung, and Blood Institute. Sep. 2008. Department of Health and Human Services. 5 Jan. 2009. – Режим доступу : <http://www.nhlbi.nih.gov/health/dci/Diseases/Asthma/Asthma_WhatIs.html>.
4. Фещенко Ю.И. Применение небулайзеров в клинической практике / Ю.И. Фещенко, Л.А. Яшина, А.Н. Туманов, М.А. Полянская // Астма та алергія. – № 3-4. – 2006. – С. 59-70.
5. Фещенко Ю.И. Бронхиальная астма / Ю.И. Фещенко, Л.А. Яшина // DOCTOR журнал для практикующих врачей. – 2004. – № 2. – С. 3-34.
6. Дземан М.І. Лекція: Бронхіальна астма (Код МКХ 10: J 45 ), І частина /М.І.Дземан// Сучасні інфекції. – 2007. – № 3. – C. 66-77.
