Федіна Олена Володимирівна,
заступник директора з навчально-виховної роботи
комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 6»
Кам’янської міської ради
м. Камянське, обл. Дніпропетровська
АНОТАЦІЯ
Стаття присвячена дослідженню розвитку критичного мислення, методів його реалізації, основних принципів та прийомів. які має використовувати вчитель під час навчальних занять для досягнення успішного результату учнями сучасної української школи. Стаття відображає значення правильно поставленого проблемного завдання, що сприяє розвитку критичного мислення школярів, а також висвітлює новітні погляди на оцінювання успішності учнів в рамках розвитку критичного мислення у сучасній українській школі.
Ключові слова: критичне мислення, методика критичного мислення, проблемне завдання, уміння, навички, інформація, процес.
Актуальність даної статті обумовлюється перспективністю вивчення розвитку критичного мислення учнів середніх та вищих закладів освіти, оскільки інтелектуалізація ринку праці – невід’ємний процес сьогодення.
Метою статті є відображення значення критичного мислення для сучасної особистості та вивчення загальних положень методології розвитку критичного мислення.
Методологічною основою послугували праці: Л.М. Корінько, С.Д. Максименко, С.О. Терно, Ю.Л. Трофімова та ін.
Предметом дослідження виступають основні засади розвитку критичного мислення.
Об’єктом дослідження є принципи та методи розвитку критичного мислення; проблемне завдання.
Під критичним мисленням розуміємо науковий тип мислення, направлений на розв’язання неординарних практичних завдань. Критичне мислення є спільним центром для загального та предметного мислення, характеризується усвідомленістю, самостійністю, рефлективністю, цілеспрямованістю, обґрунтованістю, контрольованістю та самоорганізованістю [3, c. 90]. Графічно склад критичного мислення можна представити наступним чином:
Методика критичного мислення має на увазі організацію навчального процесу згідно з положенням, запропонованим С.О. Терно [6, c. 92-94], в якому під теорією розвитку критичного мислення розуміється система взаємопов’язаних тверджень і доказів про властивості, склад, функцію, виникнення, розвиток та використання критичного мислення, а також його значення в житті людини.
Розвиток критичного мислення передбачає формулювання цілей навчання шляхом моделювання проблемних ситуацій. Для цього мають використовуватись дидактичні матеріали, за допомогою яких учні мають змогу ознайомитись із принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення. Навчальний зміст в межах розвитку критичного мислення подається у вигляді проблемних завдань, тобто спершу поставлена мета досягається шляхом перетворення умов, які задані. Будь-яке завдання має містити суперечність. А тому розв’язування такого проблемного завдання унеможливлюється із залученням лише вже отриманих знань. Учень повинен розмірковувати, шукати зв’язки та докази [1, c. 102].
Таким чином, проблемні методи, які використовуються, мають створювати ситуацію вибору. Заняття, що проводяться, мають бути інтерактивними та передбачати діалог у процесі розв’язування проблемних завдань, а також проходити винятково у демократичному стилі, надаючи учням право на помилку та моделювати ситуації виправлення помилок. В рамках такого уроку контроль знань відбувається шляхом письмового викладання розв’язку із подальшою рефлексією.
Як зазначає Дж. Дьюі [2, c. 106], розв’язуватись проблемне завдання має у певній послідовності, а саме:
1. Потрібно виокремити необхідну для розв’язування інформацію та порівняти її з тією, якою учень вже володіє.
2. Вчитель має створити план, за яким поступово зможе поєднати наявну та невідому інформацію, взявши до уваги наступні рекомендації:
- проблему необхідно ділити на частини;
- спершу мають бути розв’язані простіші проблеми, які відбивають певні аспекти основної проблеми;
- для всебічного розгляду проблеми використовуються графічні зображення;
- проблему необхідно «відчути», а тому розглянути її поодинокі випадки.
3. План дослідження виконується поетапно.
4. Кінцевий результат має привести до остаточного переконання в тому, що завдання є розв’язаним і відповідає наявній інформації.
Погоджуючись із твердженнями С.О. Терно [5, c. 3-11], основною структурною одиницею навчання визначаємо тему програми, а не окремих уроків. Кожна нова тема має розпочинатись зі стадії мотивації, а, відповідно, формулювання проблемного завдання контороверсійного характеру. Враховуючи умови та особливості певного класу, повинно обиратись декілька проблемних завдань, що є магістральною метою вивчення теми, якій підпорядковується певне коло уроків. Методичні прийоми вчитель обирає самостійно. Це можуть бути:
- Дискусії;
- Ділові ігри;
- Імітаційні ігри та ін.
Результати роботи формуються за допомогою графічної інформації, виписок, порівняльних таблиць, таблиці «Плюс-мінус-цікаво» та ін.
Тематичне оцінювання в межах розвитку критичного мислення здійснюється шляхом написання есе-відповіді на проблемні завдання, які були сформульовані на стадії мотивації. Проте, тематичне оцінювання не виключає перевірку знань з фактичної інформації, отриманої раніше, хоча запам’ятовування фактичних подробиць не належить до головних критеріїв оцінювання.
Оцінювання відповіді на проблемне завдання супроводжується аналізом і самоаналізом, за допомогою чого учень визнає допущені помилки та проігноровані принципи та правила логіки. Обов’язковою умовою оцінювання є доброзичлива порада на перспективу, в якій розкриваються підходи, які варто врахувати в майбутньому. Методика розвитку критичного мислення базується на тісній співпраці учня і вчителя та орієнтується на постановку проблеми і пошук шляхів її вирішення, а не на запам’ятовування фактичного матеріалу. Розглянемо три стадії навчання в межах розвитку критичного мислення [4, c. 217].
Стадія виклику (мотивації) актуалізує здобуті знання та пробуджує інтерес до нової теми. На цій стадії вчитель може використати різноманітні прийоми, такі як:
- мозковий штурм;
- висування різних версій стосовно досліджуваного матеріалу тощо.
Попередньо отримані знання дозволяють учням будувати власні прогнози, визначати цілі пізнавальної діяльності. Результат, який необхідно досягти на цьому етапі – це підвищення мотиваційної, інформаційної та комунікаційної складової особистості.
Стадія осмислення полягає в усвідомленні нового матеріалу. На цій стадії відбувається реалізація змісту. Головна мета цього етапу – розвинути творче критичне мислення, навички самостійної та колективної роботи, пошукової та продуктивної еврестичної діяльності. На стадії осмислення учень знайомиться з текстом. Відмітимо, що поняття текст у даному випадку розуміємо в широкому плані:
- інформаційне джерело книг, статей та ін;
- розповідь вчителя;
- відеоматеріал та ін.
До прийомів, які має використовувати вчитель на цій стадії належать: читання тексту з зупинками, маркування тексту символами, складання таблиць, графічне подання інформації і т.п.
Стадія рефлексії (міркування) має на меті персоналізацію знань, забезпечення міцності та глибини знань, усвідомлення та осмислення актуальних знань та способів пізнавальної діяльності. На цій стадії учень має не лише осмислити представлений матеріал, але й сформулювати особисту думку, власне ставлення. Серед методичних прийомів стадії рефлексії є:
- проведення дискусій;
- складання схем;
- графічна побудова матеріалу та ін [7, c. 7-8].
Результатом етапу міркування виступає усвідомлення способів набуття та обробки інформації, корекції установок, дій, розмірковувань.
Отже, методика розвитку критичного мислення відображає процес засвоєння знань наступним чином:
Висновки. Розвиток критичного мислення сприяє набуттю вмінь ставити та розв’язувати завдання, що наразі в добу інтелектуалізації праці є одним з актуальних питань. Навчально-виховний процес, який націлений на потреби дитини та відштовхується від цих потреб, виховує особистість, здатну розв’язувати проблемні завдання, використовуючи різні методи, сполучаючи вже отримані знання та досвід з новою інформацією. Інтелектуальна діяльність людини забезпечує технічний і суспільний прогрес, розвиток міст, країн, світу, а тому майбутнє залежить від рівня розвитку розумового потенціалу людства.
Головне завдання, яке має поставити собі кожен сучасний вчитель – навчити критично мислити, а отже, розв’язувати неординарні, творчі, складні завдання, мислити самостійно та працювати в колективі, чути думку оточуючих та бути почутим, тобто розвивати мислення другого (вищого) порядку, яке називається критичним мисленням.
Література
1. Penrose R. Shadows of the mind: A search for the missing science of consciousness / Penrose R. – Oxford, 1994. – XVI. – Р. 102.
2. Дьюі Дж. Психологія і педагогіка мислення. (Як ми мислимо) / Дьюі Дж. ; [пер. з англ. Н. М. Нікольською] ; ред. Ю. С. Рассказова. — М. : Лабіринт, 1999. — С. 106.
3. Корінько Л.М. Роль критичного мислення у формуванні учнівських компетенцій. - Х. : Вид. група "Основа", 2010. — C. 90.
4. Максименко С. Д. Мислення // Загальна психологія : [підручник для студентів вищ. навч. закладів] / С. Д. Максименко, В. О. Зайчук, В. В. Клименко, В. О. Соловієнко ; за загальною ред. акад. С. Д. Максименка. — К. : Форум, 2000. — С. 217.
5. Терно С.О. Методика розвитку критичного мислення: досвід експериментального дослідження // Історія в школах України. – 2007. – № 9-10. – С. 3-11.
6. Терно С.О. Теорія розвитку критичного мислення – сучаснаметодологічна основа історичноїосвіти / С.О. Терно // Особистість в єдиномуо світньому просторі. Збірник наукових тех. / наук.редактори В.В. Пашков, В. В. Савін, А. І. Павленко. – Запоріжжя: ТОВ "Фінвей", 2012. – С. 92-94.
7. Трофімов Ю.Л. Проблемна ситуація і проблемнна задача // Психологія, 2008. – С. 7-8.
