Марусей Тетяна Володимирівна
кандидат економічних наук, доцент кафедри інформаційних технологій
Подільський державний аграрно-технічний університет
м.Кам'янець-Подільський, Україна
Анотація. В статті розглянуто теоретичні основи дослідження організаційно-економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку, який визначений як сукупність організаційних і економічних елементів сільськогосподарських підприємств, що забезпечують максимально можливу стійкість підприємства на ринку збуту і отримання максимального результату від ринкової діяльності з мінімальними витратами, що на відміну від усталеного тлумачення господарського механізму передбачає його формування і реалізацію в системі збуту сільськогосподарської продукції.
Ключові слова: організаційно-економічний механізм, організаційний механізм, економічний механізм, господарський механізм, ринок.
Сталий розвиток сільськогосподарського виробництва і забезпечення продовольчої безпеки відображають стабільність аграрної економічної системи, збереження якої вимагає постійного вдосконалення механізмів розвитку АПК як економічної системи. У практиці сьогодення використання економічних законів здійснюється через організаційно-економічний механізм. Організаційно-економічний механізм є способом функціонування сільськогосподарського виробництва з притаманними йому формами і методами використання економічних законів. За допомогою цього механізму здійснюється управління діяльністю сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку. Організаційно-економічний механізм відтворює всю систему економічних відносин, а не якусь її частину.
Категорія «організаційно-економічний механізм» на сьогоднішній день є найважливішою частиною економічної системи, в тому числі в аграрному її секторі. У висловлюваннях багатьох дослідників з питань сутності, змісту і коригування організаційно-економічного механізму особливо підкреслюється його об'єктивна зумовленість виробничими відносинами та економічними законами.
Результати проведеного дослідження засвідчили, що поняття організаційно-економічного механізму не є однозначним і свідчить про багатогранність його прояву.
Організаційно-економічний механізм в аграрній сфері слід розглядати як систему організаційних, економічних, правових, управлінських і регулюючих дій, способів і процесів, які формують і впливають на порядок функціонування сільськогосподарських підприємств, що приведе до досягнення очікуваних економічних, соціальних, екологічних та інших результатів [2, с.15]. За твердженням О. Ком’якова, «механізм регулювання необхідно розглядати як сукупність організаційно-економічних методів та інструментів, за допомогою яких виконуються взаємопов’язані функції для забезпечення безперервної, ефективної дії відповідної системи (держави) на підвищення функціонування економіки».
Аграрний сектор є складною інтегрованою соціально-економічною системою галузей, що включає підприємства, агроформування, установи, що належать до різних форм власності і різних галузей. Слід враховувати і ту особливість аграрного сектора, що він є складною біотехнічною системою. В центральній його ланці сільському господарстві використовуються найважливіші природні засоби виробництва: земля, рослинні і тваринні організми, вода, світло, тепло тощо У зв'язку з цим, при відтворенні переплітаються природні і соціально-економічні процеси. Тому господарський механізм повинен бути надзвичайно гнучким, відповідати не тільки вимогам економічних, але і природних законів. Тільки на такій основі можна забезпечити справжню господарську самостійність виробничих одиниць, що знаходяться в різних природнокліматичних і метеорологічних умовах, а також гнучко маневрувати ресурсами.
Існуюча модель господарювання потребує перетворень, виявлення особливостей організаційно-економічного механізму як інтеграційного поняття в умовах ринку, його впливу на ефективність виробництва, тобто необхідно активізувати розробки економічних підходів і прийомів вдосконалення організаційно-економічного механізму управління відповідно до конкретних умов господарювання. Реорганізація сільськогосподарських підприємств і приватизація землі створюють об'єктивні передумови для вдосконалення внутрішньогосподарського економічного механізму, зміни селянської психології. Працівники стали власниками земельних часток і майнових паїв (внесків), змінився порядок розподілу прибутку.
Щоб досягти певної мети, маючи у своєму розпорядженні обмежені ресурси, доведеться зіткнутися з проблемою вибору того або іншого варіанту їх використання. Якщо в більш прикладному аспекті говорити про певну мету, наприклад, про досягнення динамічного, стійкого і ефективного розвитку організації, то без вибору конкретного організаційно-економічного механізму, що дозволяє досягти вищезгаданої цільової установки, просто не обійтися.
Відомо, що економічні явища не виникають спонтанно, вони є результатом діяльності господарських суб'єктів. А, оскільки, економічні явища, об'єднані в однорідні групи, тісно пов'язані між собою, то в найзагальнішому вигляді економічний механізм можна визначити як необхідний взаємозв'язок, що природно виникає між різними економічними явищами. Хоча у даному тлумаченні недостатньо повно враховується чинник часу, він у будь-якому випадку так чи інакше впливає на хід економічних явищ, а отже, і на розвиток механізму функціонування сільськогосподарських підприємств.
Утвердження принципів життєдіяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових відносин передбачає корінну зміну економічних відносин, насамперед у сфері матеріального виробництва. При цьому такі рішення мають ґрунтуватися на балансі інтересів власників землі і майна, орендарів, найманих працівників, менеджерів. Розглядаючи розвиток сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку, слід відзначити, що тут протягом багатьох років значну увагу приділяють визначенню економічного, господарського, ринкового, товарного механізмів, механізму внутрігосподарських відносин та ін.
Як відзначають Д. Крисанов [4], П. Макаренко [5], економічний механізм є системою взаємовідносин планово-економічних форм і методів управління, організації та стимулювання виробництва, які направлені на пропорційний розвиток сільського господарства й інших галузей АПК на інтенсивній основі. Основними ланками економічного механізму господарювання є планування, економічне стимулювання виробництва, фінансування та кредитування, ціноутворення, господарський розрахунок, організація праці та управління [5, с. 615]. Як зазначає М. Малік, структурними елементами господарського механізму є: економічне стимулювання працівників, ціноутворення, фінансово-кредитний механізм, матеріально-технічне забезпечення, управління економікою [6, с. 9].
На думку В. Павленко, господарський механізм АПК включає питання ціноутворення, розвитку кооперативних відносин, відтворення фондового потенціалу та його інвестиційне забезпечення [10, с. 51]. І. Кобута практично ототожнює економічний та господарський механізм, зводить останній до механізму державного регулювання [3, с. 86]. У сучасних умовах, як відзначають А. Лисецький, господарський механізм АПК включає всю систему планування агробізнесу, комерційні, товарно-грошові, розподільчі, фінансово-кредитні і податкові відносини, ціноутворення, обік, звітність, контроль, організацію і структуру менеджменту та маркетингу тощо [9, с. 43]. Він зазначає, що господарський механізм використовується як метод державного регулювання економки і його характер повністю залежить від політичних та економічних інтересів держави на історичних етапах розвитку [9, с. 34]. Як слушно зауважує В. Андрійчук, структурні елементи економічного та господарського механізмів чітко не визначені і не розмежовані, не мають рівневої послідовності, межі їх використання і суб'єкти впливу мають невиражений характер [1, с. 63].
Слід зазначити, що в науковій економічній літературі на сьогодні ще не склалося стійкого уявлення про види та зміст різного роду механізмів. Тому мають місце вживання термінів «механізм господарювання», «господарський механізм», «організаційно-економічний механізм», «економічний механізм», «правовий механізм», «мотиваційний механізм» тощо без чітко окреслених розмежовуючих ознак. Цілком очевидно, що дану сукупність понять слід класифікувати і відповідним чином обґрунтовувати їх спільність та відмінності.
Господарський механізм аграрного сектора має свої особливості як елемент загального механізму. Його специфіка визначається особливостями системи галузей, що входять в цей блок, рівнем розвитку в ньому продуктивних сил і виробничих відносин. У економічній літературі є різні підходи до визначення сутності господарського механізму аграрного сектора. Одним з підходів є функціональний підхід, згідно з яким механізм забезпечує суспільне відтворення шляхом стимулювання ефективного виробництва економічних благ і задоволення суспільних потреб [4, 100].
Згідно з ним сутність господарського механізму аграрного сектора визначено таким чином: це спосіб управління складною соціально економічною і біотехнічною системою на основі ефективних методів ведення агропромислового виробництва і ринкового інструментарію, з урахуванням особливостей кожної ланки системи [4, с.21]. Головна функція господарського механізму полягає в тому, щоб синхронно функціонували всі його елементи і важелі: форми і методи оперативного управління виробництвом, економічне стимулювання, форми організації виробництва, правовий механізм, а також такі ринкові інструменти, як податки, кредит тощо.
Організаційно-економічний механізм є досить складною системою впливу на інтереси та різні сторони діяльності сільськогосподарських підприємств. Організаційно-економічний механізм безпосередньо впливає на сільськогосподарське виробництво, стимулюючи чи, навпаки, стримуючи його зростання. Ефективність дії організаційно-економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств буде залежати від оптимального вибору інструментів, важелів та дієвості їх впливу на функціонування сільськогосподарських підприємств. Зміна структурних частин, обраних інструментів та важелів впливу автоматично буде викликати зміну в організаційно-економічному механізмі та зміну наслідків його дії. Крім того необхідно враховувати і особливості функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку. З урахуванням зазначеного, визначення організаційно-економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку подається в такому авторському трактуванні.
Організаційно-економічний механізм функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку є сукупністю організаційних і економічних елементів сільськогосподарських підприємств, що забезпечують максимально можливу стійкість підприємства на ринку збуту і отримання максимального результату від ринкової діяльності з мінімальними витратами, що на відміну від усталеного тлумачення господарського механізму передбачає його формування і реалізацію в системі збуту сільськогосподарської продукції. Розгляд зазначеного поняття у широкому значенні забезпечує комплексність вивчення та розв’язання проблеми функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку[7, с.42].
На формування і розвиток організаційно-економічного механізму здійснюють специфічний вплив особливості сільського господарства як галузі. Разом з тим, механізм слід розглядати в двох напрямах об'єктивному і суб'єктивному. Організаційно-економічний механізм функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку несе в собі конкретний вираз об'єктивних закономірностей, що складаються на макро- і мікроекономічному рівнях. В суб'єктивному ж плані організаційно-економічний механізм функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку можна розглядати як систему свідомо встановлюваних форм і методів організації, управління, планування, фінансування, ціноутворення, стимулювання, кредитування, обліку і контролю. Він формується і реалізується на декількох рівнях: країни, регіону, району, підприємства, підрозділу[8].
Така багаторівнева система їх побудови припускає і синхронну їх взаємодію. Збої в механізмі, сформованому на рівні країни, можуть викликати процеси дестабілізуючого характеру в сільськогосподарських підприємствах. І, навпаки, елемент організаційно-економічного механізму вищого порядку (наприклад, організаційно-економічний механізм аграрного сектора країни, що розвивається) може посилюватися в конкретному районі, на рівні конкретного господарства.
Отже, організаційно-економічний механізм функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку є сукупністю організаційних і економічних елементів сільськогосподарських підприємств, що забезпечують максимально можливу стійкість підприємства на ринку збуту і отримання максимального результату від ринкової діяльності з мінімальними витратами, що на відміну від усталеного тлумачення господарського механізму передбачає його формування і реалізацію в системі збуту сільськогосподарської продукції. Саме зазначене поняття у широкому значенні забезпечує комплексність вивчення та розв’язання проблеми функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку.
Література:
1. Андрійчук В.Г. Оцінка макро- і мікропараметрів економіки в контексті продовольчої безпеки України / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. – 2001. – № 5. – С. 61-65.
2. Грузнов І.І. Організаційно-економічні механізми управління / І.І. Грузнов. – Одеса: Астропрінт, 2000. – 292 с.
3. Кобута І.В. Адаптація національного законодавства в сфері сільського господарства до норм та правил Світової Організації Торгівлі / І.В. Кобута // проект ПРООН “Аграрна політика для людського розвитку”. – К.: 2005. – с. 168.
4. Крисанов Д.Ф. Аграрна сфера: пріоритети і механізми реалізації / Д.Ф. Крисанов. - К., 1998. - 303 с.
5. Макаренко П.М. Организация и экономический механизм адаптации аграрного хозяйствования к рыночной предпринимательской среде / П.М. Макаренко. – К.: Наукова думка, 1999. – 785с.
6. Малік М.Й. Економічні засади аграрних перетворень / М.Й. Малік, П.М. Федієнко // Економіка АПК. – 1999. - № 8. – С. 8-9.
7. Марусей Т. В. Економічна сутність організаційно-економічного механізму функціонування с.-г. підприємств на внутрішньому продовольчому ринку / Т. В. Марусей // Агросвіт. – 2008. – №23. – С. 41–45.
8. Марусей Т.В. Елементи організаційно-економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств на внутрішньому продовольчому ринку / Т.В. Марусей // АгроСвіт. – 2008. - №24. – С.12-16.
9. Лисецький А.С. Україна: проблеми стабілізації і сталого розвитку продуктивних сил аграрного сектора економіки / Лисецький А.С., Боженар В.Я., Данилишин Б.М. – К.; ЗАТ “Нічлава”, 1997. – 131 с.
10. Павленко В.П. Стабилизация и развитие аграрного производства региона: теория и практика / В.П. Павленко. - М.: 1997. - 133 с.
